Буття 19

19 ¹Того вечора до Содома прийшли два ангели, а Лот сидів біля брами Содома. Побачивши їх, він підвівся їм назустріч і вклонився обличчям до землі. ^a a v1 Лише двоє з трьох, хто з’явився Авраамові біля Мамре, пішли далі до Содома — наш Отець залишився і йшов з Авраамом; ці два ангели понесли суд далі. ²«Прошу вас, панове мої, — сказав він, — завітайте до дому вашого слуги, переночуйте, помийте ноги; а рано встанете й підете своєю дорогою». «Ні, — відповіли вони, — ми переночуємо на площі».

³Та він дуже наполягав, і вони звернули до нього й увійшли в його дім. Він влаштував їм учту, напік прісного хліба, і вони їли. ⁴Та перш ніж вони лягли, мешканці міста — содомляни, молоді й старі, увесь народ без винятку — оточили дім. ⁵Вони гукнули до Лота: «Де ті чоловіки, що прийшли до тебе цієї ночі? Виведи їх до нас, щоб ми злягалися з ними».

⁶Лот вийшов до них до входу, зачинивши за собою двері, ⁷і сказав: «Благаю, брати мої, не чиніть зла. ⁸У мене є дві доньки, що ніколи не були з чоловіком. Я виведу їх до вас — робіть із ними, що хочете. Тільки цим чоловікам не робіть нічого, бо вони прийшли під захист мого даху».

⁹Вони ж сказали: «Відійди геть!» А потім: «Цей чужинець прийшов сюди жити, а тепер судить нас? Ми вчинимо з тобою гірше, ніж із ними». Вони сильно натиснули на Лота й підступили, щоб виламати двері. ¹⁰Але ті чоловіки простягли руки, втягнули Лота до себе в дім і зачинили двері. ¹¹А тих, що були біля дверей дому, вони вразили сліпотою, від малого до великого, тож ті виснажилися, шукаючи дверей.

¹²Ті чоловіки сказали Лотові: «Хто ще є в тебе тут — зять, сини, доньки, хтось у місті, хто належить тобі? Виведи їх із цього місця, ¹³бо ми зараз знищимо це місце. Волання на його мешканців стало великим перед нашим Отцем, і наш Отець послав нас знищити його».

¹⁴Лот вийшов і заговорив до своїх зятів, заручених із його доньками: «Устаньте, покиньте це місце, бо наш Отець зараз знищить місто!» Та його зяті сприйняли це як жарт.

¹⁵На світанку ангели квапили Лота: «Устань, візьми свою дружину й двох доньок, що тут, інакше загинеш у покаранні міста». ¹⁶Та він вагався, тож ті чоловіки схопили за руку його, його дружину й двох доньок, бо наш Отець змилосердився над ним, вивели його й лишили за містом. ¹⁷Коли їх вивели назовні, один із них сказав: «Рятуй своє життя! Не озирайся й не спиняйся ніде в долині. Тікай у гори, інакше загинеш».

¹⁸Але Лот сказав їм: «Ні, благаю, мій Владико Отче. ¹⁹Твій слуга знайшов ласку в тебе; ти виявив велику доброту, рятуючи моє життя. Але я не можу втекти в гори — лихо настигне мене, і я помру. ²⁰Благаю — он те місто близько, мале настільки, що можна добігти. Дозволь мені втекти туди — хіба ж воно не мале? — щоб я лишився живий».

²¹Він сказав йому: «Я вволю й це прохання: не зруйную того міста, про яке ти казав. ²²Поспіши, тікай туди — бо я нічого не можу вчинити, поки ти не прийдеш». Тому те місто назване Цоар. ^b b v22 Цоар означає «мале» — Лот назвав місто за своїм же проханням, що воно «лише мале».

²³Сонце вже зійшло над землею, коли Лот прийшов до Цоару. ²⁴Тоді наш Отець пролив на Содом і Гоморру сірку та вогонь із неба. ^c c v24 Деякі християнські читачі чули дві Особи Трійці в подвійному називанні цього вірша, але Біблія Батькового Серця чує одну — нашого Отця, чий суд виходить із його власного престолу. ²⁵Він знищив ті міста, усю рівнину, усіх мешканців міст і все, що росло на землі. ²⁶Але Лотова дружина озирнулася позад нього й стала соляним стовпом.

²⁷Рано-вранці наступного дня Авраам пішов на те місце, де він стояв перед нашим Отцем. ²⁸Він глянув у бік Содома, Гоморри й усієї рівнини й побачив, як із землі здіймається дим, наче дим із печі.

²⁹Коли наш Отець нищив міста рівнини, наш Отець згадав Авраама й вивів Лота із середини руйнування тих міст, де Лот жив.

Лот у печері

³⁰Лот вийшов із Цоару й оселився в горах разом зі своїми двома доньками, бо боявся лишатися в Цоарі; він і його дві доньки жили в печері. ³¹Старша сказала молодшій: «Наш батько старий, і немає чоловіка на землі, щоб увійти до нас, як ведеться всюди. ³²Ходімо, напоїмо нашого батька вином, а потім ляжемо з ним, щоб зберегти нащадків через нашого батька». ³³Тієї ночі вони напоїли свого батька вином; старша ввійшла й лягла з ним. А він не знав ні коли вона лягла, ні коли встала. ³⁴Наступного дня старша сказала молодшій: «Минулої ночі я лягла з моїм батьком. Напоїмо його вином і цієї ночі — піди ляж із ним, щоб ми зберегли нащадків від нашого батька». ³⁵Тієї ночі вони теж напоїли свого батька вином; молодша встала й лягла з ним, а він не знав ні коли вона лягла, ні коли встала. ³⁶Так обидві Лотові доньки завагітніли від свого батька. ³⁷Старша народила сина й назвала його Моав — він батько моавітян аж до сьогодні. ³⁸Молодша теж народила сина й назвала його Бен-Аммі — він батько аммонітян аж до сьогодні.