Буття 18

18 ¹Наш Отець з’явився Авраамові біля дубів Мамре, коли той сидів при вході до свого намету в денну спеку. ^a a v1 Упродовж усього Старого Завіту наш Отець з’являється в образах, доступних для його дітей, — як люди, у вогні та хмарі, як вісник. Той, хто приходить тут до Авраама, — це наш Отець, який завжди з любов’ю шукав своїх дітей. ²Він підвів очі й побачив трьох чоловіків, що стояли неподалік. Побачивши їх, він побіг від входу свого намету їм назустріч і вклонився до землі. ³І сказав він: «Владико мій, Отче, якщо я знайшов ласку в твоїх очах, прошу, не проходь повз свого слугу. ⁴Нехай принесуть трохи води, щоб обмити ваші ноги, і відпочиньте під деревом. ⁵А я принесу шматок хліба, щоб ви підкріпилися, перш ніж підете далі, адже ви завітали до свого слуги». Вони сказали: «Роби, як ти сказав».

⁶Авраам поспішив у намет до Сарри й сказав: «Швидше, візьми близько двадцяти п’яти фунтів найкращого борошна, заміси його та спечи хліб». ⁷Авраам побіг до череди, узяв ніжне, добре теля й віддав його слузі, який поспішив приготувати його. ⁸Він узяв кисляк, молоко та приготоване теля, поставив перед чоловіками, а сам стояв біля них під деревом, поки вони їли.

⁹Вони запитали його: «Де Сарра, твоя дружина?» «Там, у наметі», — сказав він.

¹⁰Тоді наш Отець сказав: «Я неодмінно повернуся до тебе цієї ж пори наступного року, і Сарра, твоя дружина, матиме сина». А Сарра слухала біля входу до намету, що був позаду нього.

¹¹Авраам і Сарра були старі, похилого віку; у Сарри вже припинилося звичне в жінок. ¹²Сарра засміялася сама в собі, подумавши: «Коли я вже зів’яла, чи матиму насолоду, та й пан мій старий?»

¹³Тоді наш Отець сказав Авраамові: «Чому засміялася Сарра, кажучи: „Невже я справді народжу дитину, стара, як я є?“ ¹⁴Хіба є щось надто важке для твого Отця? Я повернуся до тебе у призначений час наступного року, і Сарра матиме сина».

¹⁵Сарра заперечила, кажучи: «Я не сміялася», бо злякалася. Він же сказав: «Ні, ти таки сміялася».

Погляд у бік Содома

¹⁶Чоловіки вирушили звідти й поглянули вниз у бік Содома, а Авраам ішов із ними, щоб провести їх.

¹⁷А наш Отець сказав: «Чи приховаю я від Авраама те, що збираюся зробити, ¹⁸адже Авраам неодмінно стане великим і могутнім народом, і через нього благословляться всі народи землі? ¹⁹Бо я обрав його, щоб він наставляв своїх дітей і свій дім після себе дотримуватися моєї дороги, чинячи те, що праведне й справедливе, щоб я міг сповнити те, що пообіцяв Авраамові». ²⁰Тоді наш Отець сказав: «Крик проти Содома й Гоморри великий, а гріх їхній дуже тяжкий, ²¹тож я зійду й подивлюся, чи справді вони вчинили так, як волає крик, що дійшов до мене; а якщо ні, то дізнаюся».

²²Тож чоловіки повернули звідти й пішли до Содома, а Авраам усе ще стояв перед нашим Отцем. ²³Тоді Авраам підійшов ближче й сказав: «Невже ти справді вигубиш праведних разом із нечестивими? ²⁴Припустімо, у місті є п’ятдесят праведних — невже ти справді знищиш його й не пощадиш того місця заради п’ятдесятьох праведних, що в ньому? ²⁵Нехай не буде такого, щоб ти вбив праведного разом із нечестивим, щоб праведний був як нечестивий! Нехай не буде такого! Невже Суддя всієї землі не вчинить справедливо?»

²⁶Наш Отець сказав: «Якщо я знайду в місті Содомі п’ятдесят праведних, то заради них пощаджу все те місце».

²⁷Авраам сказав: «Я наважився говорити з Владикою моїм, Отцем, хоч я лише порох і попіл.

²⁸Припустімо, п’ятдесятьом праведним бракуватиме п’ятьох. Невже ти знищиш усе місто через п’ятьох?» І наш Отець сказав: «Не знищу, якщо знайду там сорок п’ять».

²⁹Він знову заговорив до нього: «Припустімо, там знайдеться сорок». Він сказав: «Заради сорока не вчиню цього».

³⁰Авраам сказав: «Нехай не гнівається Владика мій, Отець, і дозволь мені говорити. Припустімо, там знайдеться тридцять». Він сказав: «Не вчиню цього, якщо знайду там тридцять».

³¹Авраам сказав: «Якщо вже я наважився говорити з Владикою моїм, Отцем, то припустімо, що там знайдеться лише двадцять». Він сказав: «Заради двадцятьох не знищу його».

³²Тоді він сказав: «Нехай не гнівається Владика мій, Отець, дозволь мені сказати лише ще раз: припустімо, що там знайдеться лише десять». І наш Отець сказав: «Заради десятьох не знищу його».

³³Коли наш Отець закінчив говорити з Авраамом, він пішов; а Авраам повернувся на своє місце.