Послання до галатів 4

4 ¹Ось що я маю на увазі: поки спадкоємець ще дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і володіє всім. ²Він підлягає опікунам та управителям аж до часу, визначеного його батьком. ³Так само й ми, коли були дітьми, були поневолені під стихійними силами світу. ^a a v3 «Стихійні сили» означають основні духовні сили чи панівні засади, що керували людським життям до приходу Христа. ⁴Коли ж настала повнота часу, наш Отець послав свого Сина, народженого від жінки, народженого під законом, ⁵щоб викупити тих, хто під законом, щоб ми могли бути прийняті як сини. ^b b v5 Відновлення до повного синівства: наш Отець дарує своїй дитині повне становище сина — повні права, повну спадщину, повну належність. Не віддалена юридична угода, а родина, для якої він нас створив.

⁶А що ви сини, наш Отець послав Духа свого Сина в наші серця, що взиває: «Авва, Отче!» ^c c v6 "Abba" was Jesus' own intimate cry to our Father — the name a child uses for the dearest parent. Through the Spirit of his Son, our Father places that same cry on the lips of every restored son and daughter.

⁷Тож ти вже не раб, а син; а якщо син, то й спадкоємець через нашого Отця.

Отець знає тебе на ім’я

⁸Тоді, не знаючи нашого Отця, ви були поневолені тим, хто за своєю природою не боги. ⁹Але тепер, коли ви пізнали нашого Отця — чи радше нашим Отцем пізнані, — як же ви знову повертаєтеся до слабких, нікчемних стихійних сил? Невже ви хочете знову їм поневолитися? ¹⁰Ви пильнуєте дні, і місяці, і пори, і роки! ¹¹Боюся за вас — чи не марною була моя праця для вас. ¹²Станьте такими, як я, брати і сестри, бо і я став таким, як ви. Ви нічим мене не скривдили. ¹³Ви ж знаєте, що вперше я звістив вам Добру Звістку через тілесну недугу, ¹⁴і хоча мій стан був для вас випробуванням, ви не знехтували мною й не відкинули мене. Навпаки, ви прийняли мене, як ангела нашого Отця — як самого Христа Ісуса. ¹⁵Де ж тепер ваше блаженство? Свідчу вам, що ви, якби могли, вирвали б свої очі й віддали б їх мені. ¹⁶То невже я став вашим ворогом, кажучи вам правду? ¹⁷Вони ревно упадають коло вас, та не на добре; вони хочуть відлучити вас, щоб ви упадали коло них. ¹⁸Добре завжди ревно дбати про добру справу — а не лише тоді, коли я з вами.

¹⁹Діти мої, задля яких я знову терплю муки народження, доки Христос не відобразиться у вас. ²⁰Хотів би я бути тепер із вами й змінити свій тон, бо я в розгубленні щодо вас.

Агар і Сарра: два заповіти

²¹Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, хіба ви не слухаєте закону? ²²Бо Писання каже, що Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної. ²³Його син від рабині народився за тілом, а син від вільної — через обітницю. ²⁴Це алегорія: ці жінки означають два заповіти. Один — з гори Синай, що народжує дітей у рабство, — це Агар. ²⁵Агар означає гору Синай в Аравії й відповідає теперішньому Єрусалимові, бо він у рабстві зі своїми дітьми. ²⁶А вишній Єрусалим вільний, і він — наша мати.

²⁷Бо написано: Радій, неплідна, що не родиш; вигукни й закричи, ти, що не знаєш мук народження; бо в покинутої більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка.

²⁸А ви, брати і сестри, як Ісак, діти обітниці. ²⁹Але як тоді народжений звичайним способом переслідував народженого за Духом, так і тепер. ³⁰Та що каже Писання? «Прожени рабиню та її сина, бо син рабині ніколи не буде спадкоємцем разом із сином вільної.» ³¹Тому, брати і сестри, ми діти не рабині, а вільної.