Діяння апостолів 17

17 ¹Пройшовши через Амфіполь та Аполлонію, вони прийшли до Солуні, де була юдейська синагога. ²Павло, за своїм звичаєм, прийшов до них і три суботи розмірковував з ними над Писаннями. ³Відкриваючи й пояснюючи Писання, що Христос мав страждати й воскреснути з мертвих, він казав: «Цей Ісус, якого я звіщаю вам, і є Христос». ⁴Деякі з них переконалися й пристали до Павла та Сили, а також чимало побожних греків і немало знатних жінок. ⁵А юдеї, сповнившись заздрості, зібрали з площі лихих людей, згуртували натовп і збурили місто. Вони вдерлися до Ясонового дому, шукаючи вивести їх до народу. ⁶Не знайшовши їх, вони потягли Ясона та кількох братів до міської влади, викрикуючи: «Ці люди, що перевернули світ догори дном, прийшли й сюди, ⁷Ясон прийняв їх. Усі вони противляться наказам цезаря, твердячи, що є інший цар — Ісус. ⁸І вони стривожили натовп та міську владу, що це чули». ⁹А взявши заставу від Ясона та решти, відпустили їх.

Мешканці Береї досліджують Писання

¹⁰Брати ж негайно вночі вислали Павла та Силу до Береї; прибувши туди, вони пішли до юдейської синагоги. ¹¹Ці юдеї були шляхетніші за солунських: вони прийняли слово з усією готовністю і щодня досліджували Писання, чи так воно є. ¹²Тож багато хто з них увірував, а також чимало поважних грецьких жінок і чоловіків. ¹³Коли ж солунські юдеї дізналися, що Павло і в Береї звіщає слово нашого Отця, то прийшли й туди, підбурюючи та бентежачи натовпи. ¹⁴Тоді брати негайно відіслали Павла до моря, а Сила й Тимофій залишилися там. ¹⁵Ті, що супроводжували Павла, провели його аж до Афін і пішли назад з наказом, щоб Сила й Тимофій якнайшвидше прийшли до нього.

Павло прибуває до Афін

¹⁶Поки Павло чекав на них в Афінах, дух його обурювався в ньому, коли він бачив, що місто повне ідолів. ¹⁷Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та богобоязними, а щодня на площі — з кожним, хто там траплявся. ¹⁸Дехто з філософів-епікурейців та стоїків теж сперечався з ним. Одні питали: «Що хоче сказати цей базіка?» А інші казали: «Здається, він проповідує чужих богів», — бо він звіщав Добру Звістку про Ісуса й воскресіння.

¹⁹Вони взяли його й привели до Ареопагу, питаючи: «Чи можемо ми дізнатися, що це за нове вчення, яке ти проповідуєш? ^a a v19 Ареопаг, або «Марсів пагорб», — це скелястий пагорб в Афінах, де рада міста збиралася, щоб обмірковувати нові ідеї та вчення. ²⁰Бо ти вкладаєш у наші вуха щось дивне, тож ми хочемо знати, що воно означає». ²¹А всі афіняни та чужинці, що жили там, ні на що інше не витрачали часу, як тільки на те, щоб розповідати або слухати щось нове.

²²Павло став посеред Ареопагу й промовив: «Афіняни, я бачу, що ви в усьому надзвичайно побожні. ²³Бо коли я проходив і розглядав ваші святині, то знайшов жертовник з написом: „Невідомому богові“. Отже, те, чому ви поклоняєтеся, не знаючи, я й звіщаю вам. ²⁴Наш Отець, що створив світ і все, що в ньому, будучи Володарем неба й землі, не живе в храмах, збудованих руками, ^b b v24 Павло говорить язичникам-афінянам, що „невідомий бог“, якому вони поклоняються, насправді є наш Отець — Творець усього, якого не може вмістити жоден храм. ²⁵і не приймає служіння від людських рук, ніби потребує чогось, — адже він сам дає всім життя, дихання і все. ²⁶Від однієї людини він створив кожен народ людський, щоб жили вони по всій землі, визначивши встановлені часи та межі їхніх країв, ²⁷щоб вони шукали нашого Отця, можливо, намацали його й знайшли, — хоч він і недалеко від кожного з нас, ²⁸бо „в ньому ми живемо, рухаємося й існуємо“; як і дехто з ваших власних поетів сказав: „Ми також його нащадки“. ²⁹Тож, будучи дітьми нашого Отця, ми не повинні думати, що божество подібне до золота, срібла чи каменю — образу, витвореного людським умінням та уявою. ³⁰Часи незнання наш Отець залишив поза увагою, але тепер повеліває всім людям усюди покаятися. ³¹Він призначив день, коли справедливо судитиме світ через чоловіка, якого поставив, — і дав усім запевнення в цьому, воскресивши його з мертвих». ^c c v31 Чоловік, якого наш Отець поставив судити світ, — це Ісус; а запевненням Отця для всіх є те, що він воскресив Ісуса з мертвих.

³²Почувши про воскресіння мертвих, одні глузували, а інші казали: «Послухаємо тебе про це іншим разом». ³³І Павло вийшов від них. ³⁴Але деякі люди пристали до нього й увірували, серед них Діонісій Ареопагіт, жінка на ім’я Дамара, та інші.