Діяння апостолів 18

18 ¹Після цього Павло залишив Афіни й подався до Коринфа. ²Там він знайшов юдея на ім’я Акила, родом із Понту, який недавно прибув з Італії зі своєю дружиною Прискилою, бо Клавдій наказав усім юдеям покинути Рим. Павло відвідав їх, ³а що вони мали спільне ремесло, то він залишився й працював з ними — за ремеслом вони виготовляли намети. ⁴Щосуботи він вів бесіди в синагозі, намагаючись переконати юдеїв і греків. ⁵Коли Сила й Тимофій прийшли з Македонії, Павло був цілком захоплений словом, свідчачи юдеям, що Христос — це Ісус. ⁶Коли ж вони противилися й ображали його, він обтрусив свій одяг і сказав: «Ваша кров на ваших власних головах! Я чистий від неї. Віднині я піду до язичників.»

⁷Він покинув синагогу й пішов до дому Тита Юста, що поклонявся нашому Отцеві, поряд із синагогою. ⁸Крисп, старший синагоги, увірував у Господа з усім своїм домом; і багато коринфян, почувши Павла, увірували та охрестилися.

⁹Однієї ночі Господь сказав Павлові у видінні: «Не бійся; продовжуй говорити й не мовчи, ¹⁰бо я з тобою, і ніхто не нападе на тебе, щоб скривдити, адже я маю багато людей у цьому місті.»

¹¹Тож Павло залишався рік і шість місяців, навчаючи серед них слова нашого Отця.

¹²Коли Галліон був проконсулом Ахаї, юдеї об’єдналися проти Павла й привели його до судилища, ¹³кажучи: «Цей чоловік переконує людей поклонятися Богові всупереч законові.»

¹⁴Коли Павло вже збирався заговорити, Галліон сказав юдеям: «Якби це була якась кривда чи тяжкий злочин, юдеї, я мав би підставу терпіти вас. ¹⁵А що це суперечка про слова, імена та ваш власний закон, то розбирайтеся самі. Я не буду суддею в таких справах. ¹⁶І він прогнав їх від судилища.»

¹⁷Тоді всі схопили Состена, старшого синагоги, і били його перед судилищем, але Галліона це зовсім не турбувало.

Павло повертається до Антіохії

¹⁸Павло залишався в Коринфі ще багато днів. Потім він попрощався з братами й сестрами та відплив до Сирії, а разом із ним Прискила й Акила. У Кенхреях він обстриг собі волосся, бо дотримувався обітниці. ^a a v18 Обстриження волосся означало офіційне завершення юдейської обітниці присвяти Богові. ¹⁹Вони прибули до Ефеса, де Павло залишив Прискилу й Акилу, а сам увійшов до синагоги й розмовляв з юдеями. ²⁰Коли вони просили його залишитися довше, він відмовився. ²¹Але він вирушив, кажучи: «Я повернуся до вас, якщо захоче наш Отець», — і відплив з Ефеса.

²²Зійшовши на берег у Кесарії, він піднявся, привітав церкву, а потім спустився до Антіохії.

²³Пробувши там якийсь час, він вирушив через Галатію та Фригію, зміцнюючи всіх учнів. ²⁴До Ефеса прийшов юдей на ім’я Аполлос, родом з Александрії, — чоловік учений, добре обізнаний у Писаннях. ²⁵Він був навчений дороги Господньої і, палаючи духом, говорив та точно навчав про Ісуса, хоча знав лише Іванове хрещення. ²⁶Він сміливо говорив у синагозі. Прискила й Акила, почувши його, узяли його до себе й точніше пояснили йому дорогу нашого Отця.

²⁷Коли Аполлос захотів переправитися до Ахаї, брати й сестри підбадьорили його та написали учням, щоб прийняли його; прибувши, він дуже допоміг тим, хто увірував завдяки благодаті, ²⁸бо він рішуче спростовував юдеїв прилюдно, доводячи з Писань, що Христос — це Ісус.