Отець виливає свій Дух в Ефесі
Дванадцять чоловіків в Ефесі ніколи не чули про Святого Духа. Далі — два роки щоденного навчання, наш Отець творить через Павла надзвичайні чуда, заклиначів калічить дух, якого вони викликали, а чарівні сувої палають у вогнищі. Потім срібних справ майстри, що втрачають прибуток від божничок, кричать на славу Артеміди.
19 1Поки Аполлос був у Коринфі, Павло пройшов через внутрішні землі й прибув до Ефеса, де знайшов кількох учнів. 2Він запитав їх: «Чи прийняли ви Святого Духа, коли увірували?» Вони відповіли: «Ні, ми навіть не чули, що є Святий Дух».
3Тоді він запитав: «У що ж ви були охрещені?» «В Іванове хрещення», — сказали вони.
4Павло сказав: «Іван хрестив хрещенням покаяння, закликаючи людей вірити в Того, Хто йде після нього, — в Ісуса».
5Почувши це, вони охрестилися в ім’я Господа Ісуса. 6Коли Павло поклав на них руки, Святий Дух зійшов на них; вони заговорили мовами й почали пророкувати. 7Усього було близько дванадцяти чоловіків.
8Павло ввійшов до синагоги й три місяці сміливо промовляв, міркуючи та переконуючи про Царство нашого Отця. 9Коли ж деякі вперто не хотіли вірити і зневажали Путь перед натовпом, він відійшов від них, узяв учнів і щодня міркував у школі Тирана. 10Це тривало два роки, тож усі, хто жив в Азії, — і юдеї, і греки, — почули слово Господа Ісуса.
11Наш Отець творив надзвичайні чудеса руками Павла, 12так що навіть хустки та фартухи, які торкалися його тіла, приносили до хворих, і хвороби покидали їх, а злі духи виходили з них.
13Деякі мандрівні юдейські заклиначі теж намагалися закликати ім’я Господа Ісуса над тими, у кому були злі духи, кажучи: «Заклинаю вас Ісусом, Якого проповідує Павло». 14Це робили семеро синів юдейського первосвященника на ім’я Скева.
15Але злий дух відповів їм: «Ісуса я знаю, і Павла впізнаю, а ви хто такі?» 16І чоловік, у якому був злий дух, кинувся на них, здолав їх усіх і переміг їх, так що вони повтікали з того дому голі та поранені. 17Про це дізналися всі юдеї та греки, що жили в Ефесі. Страх охопив їх усіх, і ім’я Господа Ісуса було звеличене. 18Багато з тих, хто увірував, теж приходили, визнаючи та розкриваючи свої вчинки. 19Багато хто займався чаклунством, позносили свої сувої й спалили їх перед усіма. Коли ж підрахували їхню ціну, виявилося, що вона дорівнює п’ятдесяти тисячам денних заробітків. a a v19 Кожна срібна монета була драхмою — приблизно денний заробіток робітника. Спалені сувої коштували близько п’ятдесяти тисяч денних заробітків. 20Так слово Господа Ісуса могутньо зростало й перемагало.
21Коли це сталося, Павло вирішив у своєму дусі пройти через Македонію та Ахаю до Єрусалима, кажучи: «Побувавши там, я мушу побачити й Рим». 22Він послав до Македонії двох своїх помічників, Тимофія та Ераста, а сам ще на деякий час залишився в Азії. 23Приблизно в той час зчинилося неабияке заворушення через Путь. 24Бо один чоловік на ім’я Димитрій, срібляр, що виготовляв срібні святилища Артеміди, давав роботу багатьом ремісникам. b b v24 Ефеська Артеміда була великою богинею-матір’ю цього міста. Її храм був одним із семи чудес стародавнього світу й серцем міської економіки. 25Він зібрав їх та інших робітників подібних ремесел і сказав: «Мужі, ви знаєте, що наш добробут походить від цього ремесла. 26Ви бачите й чуєте, що цей Павло переконав і відвернув безліч людей — не лише в Ефесі, а майже по всій Азії, — кажучи їм, що боги, зроблені руками, зовсім не боги. 27Небезпека не лише в тому, що наше ремесло втратить добру славу, а й у тому, що храм великої богині Артеміди втратить усяке значення, і вона, якій поклоняється вся Азія і світ, буде позбавлена своєї величі».
28Почувши це, вони розлютилися й закричали: «Велика Артеміда ефесян!» 29Місто сповнилося сум’яттям; усі разом кинулися до театру, тягнучи за собою Гая та Аристарха, македонян, супутників Павла в подорожі. 30Коли Павло хотів увійти в натовп, учні не пустили його. 31Навіть деякі можновладці провінції, його друзі, послали до нього, благаючи не ризикувати й не йти до театру. 32Тим часом одні кричали одне, інші — інше, бо зібрання було в сум’ятті, і більшість не знала, навіщо вони зібралися. 33Дехто з натовпу напучував Олександра, якого юдеї виштовхнули наперед; махнувши рукою, він хотів захиститися перед людьми. 34Та зрозумівши, що він юдей, усі в один голос близько двох годин кричали: «Велика Артеміда ефесян!»
35Коли ж міський писар заспокоїв натовп, він сказав: «Мужі ефеські, хто ж не знає, що місто ефесян — хранитель храму великої Артеміди і образу, що впав із неба? c c v35 Багато хто вірив, що цей священний предмет був метеоритом, який упав із неба, — і це вважали доказом прихильності Артеміди до міста. 36Оскільки цього не можна заперечити, вам слід зберігати спокій і не чинити нічого необдуманого. 37Бо ви привели цих людей, які не є ні грабіжниками храму, ні богозневажниками нашої богині. 38Тож якщо Димитрій та його товариші-ремісники мають проти когось звинувачення, то суди відкриті й проконсули доступні — нехай там і звинувачують одне одного. 39А якщо ви домагаєтеся чогось більшого, то це вирішиться на законних зборах. 40Бо ми ризикуємо, що нас звинуватять у сьогоднішньому заколоті, адже немає в нас причини, якою могли б виправдати це безладдя». 41І сказавши це, він розпустив зібрання.