1 Царів 20

Розділ 20.

20 ¹Бен-Гадад, цар арамейський, зібрав усе своє військо — з ним тридцять два царі, а також коні та колісниці. Він вирушив, обліг Самарію й напав на неї. ²Він послав вісників у місто до Ахава, царя ізраїльського, зі словами: «Так говорить Бен-Гадад: ³„Твоє срібло та золото — мої, і найкращі з твоїх жінок та дітей — мої“.»

⁴Цар ізраїльський відповів: «Як ти кажеш, мій володарю царю: я твій, і все, що маю».

⁵Вісники повернулися й сказали: «Так говорить Бен-Гадад: „Я послав до тебе з вимогою віддати твоє срібло та золото, твоїх жінок і твоїх дітей. ⁶Але завтра приблизно о цій порі я пошлю своїх слуг обшукати твій палац і доми твоїх слуг, і вони заберуть та винесуть усе, що тобі дороге“.»

⁷Цар ізраїльський скликав усіх старійшин краю й сказав: «Ясно бачте, що цей чоловік шукає лиха. Він посилав по моїх жінок, моїх дітей, моє срібло та моє золото, і я не відмовив йому».

⁸Усі старійшини й увесь народ сказали йому: «Не слухай його й не поступайся».

⁹Тож він сказав вісникам Бен-Гадада: «Скажіть моєму володареві царю: „Усе, чого ти спершу вимагав від твого слуги, я зроблю, але цієї вимоги виконати не можу“». Вісники пішли й передали йому цю відповідь.

¹⁰Тоді Бен-Гадад послав сказати: «Нехай боги покарають мене суворо, якщо від Самарії залишиться стільки пилу, щоб дати кожному з моїх людей по жмені».

¹¹Цар ізраїльський відповів: «Скажіть йому: „Нехай той, хто надягає зброю, не хвалиться, як той, хто її знімає“».

¹²Коли Бен-Гадад і царі пили у своїх наметах, він почув це й наказав своїм людям: «Займіть позиції». І вони стали до бою проти міста.

Отець дає Ахавові перемогу

¹³Пророк прийшов до Ахава, царя ізраїльського, і сказав: «Так говорить наш Отець: Чи бачиш ти це велике військо? Сьогодні Я віддам його в твою руку, і ти пізнаєш, що Я — твій Отець».

¹⁴«Ким?» — запитав Ахав. «Так говорить наш Отець: Молодими воїнами начальників округів», — відповів пророк. «Хто розпочне битву?» «Ти», — сказав він.

¹⁵Тож Ахав скликав молодих воїнів начальників округів — їх було 232. Потім він скликав решту, усіх ізраїльтян — 7 000 загалом. ¹⁶Вони вирушили опівдні, тоді як Бен-Гадад і тридцять два союзні царі впивалися у своїх наметах. ¹⁷Молоді воїни начальників округів вийшли першими. Бен-Гадад послав розвідників, і вони доповіли йому: «Із Самарії виходять люди».

¹⁸Він сказав: «Якщо вони вийшли заради миру, візьміть їх живими; якщо вийшли заради війни, візьміть їх живими».

¹⁹Молоді воїни начальників округів вирушили з міста, а військо йшло за ними. ²⁰Кожен убив свого супротивника. Арамеї кинулися тікати, а Ізраїль гнався за ними, але Бен-Гадад, цар арамейський, утік на коні з кількома вершниками. ²¹Цар ізраїльський рушив уперед і розгромив коней та колісниці, завдавши арамеям тяжких втрат. ²²Згодом пророк прийшов до царя ізраїльського: «Зміцни свої позиції й добре обміркуй, що маєш робити, бо наступної весни цар арамейський знову нападе на тебе».

²³Тим часом вельможі царя арамейського казали йому: «Їхні боги — боги гір; ось чому вони нас перемогли. Воюй з ними на рівнині, і ми неодмінно їх здолаємо. ²⁴Зроби так: усунь усіх царів від їхніх посад і заміни їх іншими начальниками. ²⁵Збери військо, як те, що ти втратив, — коня за коня, колісницю за колісницю, — і воюй з Ізраїлем на рівнині. Тоді ми неодмінно будемо сильніші». Він послухав їх і так і зробив.

²⁶Наступної весни Бен-Гадад зібрав арамеїв і вирушив до Афека, щоб воювати проти Ізраїлю. ²⁷Коли сини Ізраїлю були зібрані й забезпечені, вони вирушили їм назустріч. Ізраїль отаборився навпроти них, наче дві малі отари кіз, тоді як арамеї заполонили край.

²⁸Божий чоловік прийшов до царя ізраїльського й сказав: «Так говорить наш Отець: За те, що арамеї думають, ніби Господь — бог пагорбів, а не долин, Я віддам усе це велике військо в твою руку, і ти пізнаєш, що Я — твій Отець».

²⁹Сім днів вони стояли табором одні проти одних; сьомого дня почалася битва. За один день сини Ізраїлю вбили 100 000 арамейських піхотинців. ³⁰Решта втекли до Афека, де на 27 000 із них упав мур. Бен-Гадад утік до міста й сховався у внутрішній кімнаті.

³¹Його слуги сказали: «Ми чули, що царі з ізраїльського дому милосердні. Ходімо до царя ізраїльського з жалобним одягом на стегнах і з мотузками на головах; можливо, він збереже тобі життя».

³²Тож, підперезавши стегна мішковиною й поклавши мотузки на голови, вони прийшли до царя ізраїльського й благали: «Твій слуга Бен-Гадад каже: „Прошу, залиш мені життя“». Він відповів: «Хіба він ще живий? Він мій брат».

³³Ті люди сприйняли це за добрий знак і швидко вхопилися за його слово. «Так, твій брат Бен-Гадад!» — сказали вони. «Ідіть, приведіть його», — сказав цар. Тож Бен-Гадад вийшов, і Ахав посадив його до себе в колісницю.

³⁴«Я поверну міста, які мій батько забрав у твого батька, — сказав Бен-Гадад, — і ти зможеш влаштувати свої торгові ряди в Дамаску, як мій батько зробив у Самарії». Ахав сказав: «На цих умовах я відпущу тебе на волю». Тож він уклав з ним угоду й відпустив його.

Пророк викриває царя

³⁵За словом нашого Отця один із синів пророків сказав своєму товаришеві: «Удар мене, прошу». Але той чоловік відмовився вдарити його.

³⁶Пророк сказав: «За те, що ти не послухався голосу нашого Отця, тільки-но ти підеш від мене, лев уб’є тебе». Коли той чоловік пішов, лев знайшов його й убив.

³⁷Пророк знайшов іншого чоловіка й сказав: «Удар мене, прошу». Тож той чоловік ударив його й поранив.

³⁸Тоді пророк став біля дороги, чекаючи на царя, і замаскувався, наклавши пов’язку на очі. ³⁹Коли цар проходив повз, пророк вигукнув: «Твій слуга пішов у саму гущу битви, і раптом один чоловік звернув убік, привів до мене полоненого й сказав: „Стережи цього чоловіка. Якщо він зникне, то твоє життя за його життя, або ж заплатиш сімдесят п’ять фунтів срібла“. ⁴⁰А поки твій слуга був зайнятий то тут, то там, той чоловік зник». Цар ізраїльський сказав: «Таким є твій вирок; ти сам його виніс».

⁴¹Пророк швидко зняв пов’язку з очей, і цар ізраїльський упізнав у ньому одного з пророків.

⁴²Він сказав цареві: «Так говорить наш Отець: За те, що ти відпустив чоловіка, якого Я прирік на знищення, буде твоє життя за його життя, твій народ за його народ».

⁴³Похмурий і розгніваний, цар ізраїльський пішов додому й повернувся до Самарії.