1 Царів 19

19 ¹Ахав розповів Єзавелі про все, що зробив Ілля, і як він повбивав усіх пророків мечем. ²Єзавель послала до Іллі вісника з такими словами: «Нехай боги вчинять зі мною так і ще гірше, якщо завтра о цій порі я не зроблю з твоїм життям того, що сталося з кожним із тих пророків».

³Злякавшись, Ілля встав і побіг, рятуючи своє життя. Він дійшов до Беер-Шеви, що в Юдеї, і залишив там свого слугу. ⁴Він пройшов пустелею день дороги, сів під самотнім ялівцем і просив собі смерті. «Досить, Отче мій, — сказав він. — Забери моє життя, бо я не кращий за своїх батьків».

⁵Він ліг і заснув під ялівцем. Аж ось ангел торкнувся його й сказав: «Встань і поїж».

⁶Він глянув, а біля його узголів’я — корж, спечений на гарячому камінні, і глек води. Він поїв, напився й знову ліг. ⁷Ангел нашого Отця повернувся вдруге, торкнувся його й сказав: «Встань і поїж, бо дорога буде заважка для тебе».

⁸Тож він устав, поїв, напився й, підкріплений тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей аж до Хориву, гори нашого Отця.

Лагідний шепіт Отця

⁹Там він увійшов до печери й переночував. І ось було до нього слово нашого Отця: «Що ти тут робиш, Ілле?»

¹⁰Він відповів: «Я палко ревнував за Отця небесних військ. Бо Ізраїль покинув твій заповіт, зруйнував твої жертовники й повбивав твоїх пророків мечем. Залишився тільки я один, та й моє життя тепер шукають, щоб забрати його».

¹¹Наш Отець сказав: «Вийди й стань на горі переді мною, бо зараз Я пройду повз тебе». Аж ось великий, потужний вітер рвав гори й розбивав скелі перед нашим Отцем, та не було Отця у вітрі. Після вітру стався землетрус, але не було Отця в землетрусі.

¹²Після землетрусу був вогонь, та не було нашого Отця у вогні. А після вогню — звук лагідного шепоту.

¹³Почувши це, Ілля закрив своє обличчя плащем, вийшов і став біля входу до печери. І пролунав до нього голос: «Що ти тут робиш, Ілле?»

¹⁴Він відповів: «Я палко ревнував за Отця небесних військ. Бо народ Ізраїлю покинув твій заповіт, зруйнував твої жертовники й повбивав твоїх пророків мечем. Залишився тільки я один, та й моє життя тепер шукають, щоб забрати його».

¹⁵Наш Отець сказав йому: «Повертайся тією ж дорогою, якою прийшов, до Дамаської пустелі. Там помаж Хазаїла на царя над Арамом. ¹⁶Також помаж Єгу, сина Німші, на царя над Ізраїлем, а Єлисея, сина Шафата з Авел-Мехоли, помаж на пророка замість себе. ¹⁷Хто врятується від меча Хазаїла, того вб’є Єгу; а хто врятується від меча Єгу, того вб’є Єлисей. ¹⁸Але Я залишу в Ізраїлі сім тисяч — кожне коліно, що не схилилося перед Ваалом, і кожні вуста, що не цілували його».

Отець кличе Єлисея

¹⁹Тож Ілля пішов звідти й знайшов Єлисея, сина Шафата, що орав дванадцятьма парами волів, і сам ішов за дванадцятою. Ілля підійшов до нього й накинув на нього свого плаща. ²⁰Єлисей покинув волів, побіг за Іллею й сказав: «Дозволь мені попрощатися поцілунком з батьком і матір’ю, а тоді я піду за тобою». «Повертайся, — відповів Ілля. — Що я тобі зробив?»

²¹Тож Єлисей повернувся, узяв свою пару волів і зарізав їх. На дровах із плуга він зварив м’ясо, роздав людям, і вони поїли. Потім він пішов за Іллею і служив йому.