1 Царів 18

18 ¹Через багато днів, на третій рік, було слово нашого Отця до Іллі: «Іди, покажися Ахаву, і пошлю дощ на землю».

²І пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. А голод у Самарії був сильний. ³Ахав покликав Авдія, який був над палацом. (А Авдій дуже боявся нашого Отця. ⁴Коли Єзавель винищувала пророків нашого Отця, Авдій узяв сто пророків, сховав їх по п’ятдесят у печері й постачав їм хліб і воду.). ⁵Ахав сказав Авдієві: «Пройди по землі до всіх джерел і долин; може, знайдемо траву, щоб зберегти життя коням і мулам і не втратити жодної тварини».

⁶І поділили вони між собою землю, щоб перейти її; Ахав пішов однією дорогою сам, а Авдій пішов іншою дорогою сам. ⁷Коли Авдій ішов, раптом зустрів його Ілля. Упізнавши його, він упав обличчям до землі й сказав: «Чи це ти, пане мій Ілле?»

⁸Той відповів йому: «Це я. Іди, скажи твоєму панові: „Ілля тут“».

⁹Авдій запитав: «Чим я згрішив, що ти видаєш свого раба Ахаву на смерть? ¹⁰Як живий твій Отець, немає народу чи царства, куди мій пан не посилав би шукати тебе. А коли казали: „Його тут немає“, він змушував те царство чи народ клястися, що не могли знайти тебе. ¹¹А тепер ти кажеш: „Іди, скажи твоєму панові: «Ілля тут»“. ¹²Щойно я піду від тебе, Дух нашого Отця понесе тебе, не знаю куди; а коли я прийду сказати Ахаву, і він не знайде тебе, то вб’є мене — хоча я, твій раб, шаную нашого Отця від юності своєї. ¹³Хіба не сказано було панові моєму, що я зробив, коли Єзавель убивала пророків нашого Отця, — як я сховав сто пророків нашого Отця, по п’ятдесят чоловік у печері, і годував їх хлібом і водою? ¹⁴А тепер ти кажеш: „Іди, скажи твоєму панові: «Ілля тут»“ — і він уб’є мене!»

¹⁵Ілля сказав: «Як живий Отець небесних військ, перед яким я стою, сьогодні я неодмінно покажуся йому».

¹⁶І пішов Авдій назустріч Ахаву та сповістив його, і Ахав пішов назустріч Іллі. ¹⁷Коли Ахав побачив Іллю, то сказав йому: «Чи це ти, бентежителю Ізраїлю?»

¹⁸Він відповів: «Не я бентежу Ізраїль, а ти й дім твого батька, бо ви покинули заповіді нашого Отця й пішли за Ваалами. ¹⁹Тож тепер пошли й збери до мене всього Ізраїля на гору Кармел, і 450 пророків Ваала та 400 пророків Ашери, які їдять за столом Єзавелі».

²⁰І послав Ахав по всіх синах Ізраїля та зібрав пророків на горі Кармел. ²¹Ілля підійшов до всього народу й сказав: «Доки ви будете вагатися між двома думками? Якщо наш Отець є Бог, ідіть за ним; якщо Ваал — ідіть за ним». Та народ не відповів йому ні слова.

²²Ілля сказав народові: «Я один залишився пророком нашого Отця, а пророків Ваала — 450 чоловік. ²³Дайте нам двох бичків. Нехай виберуть собі одного, розітнуть його, покладуть на дрова, але вогню не підкладають; а я приготую другого, покладу на дрова й вогню не підкладу. ²⁴Тоді ви покличете ім’я свого бога, а я покличу ім’я нашого Отця; і Бог, який відповість вогнем, — той є Бог». І весь народ сказав: «Добре сказано».

²⁵Ілля сказав пророкам Ваала: «Вас багато, тож виберіть собі одного бичка й приготуйте його першими; потім покличте ім’я свого бога — та вогню не підкладайте».

²⁶І взяли вони бичка, якого їм дали, приготували його та кликали ім’я Ваала від ранку до полудня: «Ваале, відповідай нам!» Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони навколо жертовника, якого зробили.

²⁷Опівдні Ілля почав глузувати з них: «Кричіть голосніше! Він же бог — може, задумався, або відійшов у справі, чи в дорозі; а може, спить і треба його збудити».

²⁸І кричали вони голосніше та кололи себе мечами й списами, за своїм звичаєм, аж поки кров не полилася по них. ²⁹Коли минув полудень, вони шаленіли аж до часу вечірньої жертви, але не було ні голосу, ні відповіді, ні уваги.

³⁰Ілля сказав усьому народові: «Підійдіть до мене». І підійшов увесь народ, і він відновив жертовник нашого Отця, що був зруйнований.

³¹Ілля взяв дванадцять каменів, за числом племен синів Якова, до яких було слово нашого Отця: «Ім’я твоє буде Ізраїль».

³²З тих каменів він збудував жертовник в ім’я нашого Отця і викопав навколо нього рів, що вміщав би близько чотирнадцяти кварт зерна. ³³Він розклав дрова, розрізав бичка на куски й поклав його на дрова. І сказав: «Наповніть чотири глеки водою та вилийте на всепалення й на дрова. ³⁴Повторіть», — сказав він, і вони повторили. «Зробіть утретє», — сказав він, і вони зробили втретє. ³⁵І потекла вода навколо жертовника, і навіть рів наповнив він водою.

³⁶Під час вечірньої жертви підійшов пророк Ілля і сказав: «Отче наш, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля, нехай стане відомо сьогодні, що ти — Бог в Ізраїлі, що я — твій раб і що за твоїм словом я зробив усе це. ³⁷Відповідай мені, Отче наш, відповідай мені, щоб знав цей народ, що ти, Отче наш, є Бог і що ти навернув їхні серця назад».

³⁸Тоді впав вогонь нашого Отця і пожер всепалення, дрова, каміння та порох, і злизав воду, що була в рові. ³⁹Коли весь народ побачив це, усі впали обличчям до землі й закричали: «Наш Отець — він є Бог! Наш Отець — він є Бог!» ^a a v39 Народ, що блукав за Ваалом, падає ниць і називає істинного Бога — Отець привертає своїх заблукалих дітей назад до себе.

⁴⁰Ілля сказав їм: «Схопіть пророків Ваала; нехай жоден не втече». І схопили їх, а Ілля звів їх до долини Кішон і там повбивав їх.

⁴¹Тоді Ілля сказав Ахаву: «Піднімися, їж і пий, бо чути шум великого дощу».

⁴²І піднявся Ахав, щоб їсти й пити, а Ілля зійшов на вершину Кармелу. Там він схилився до землі, обличчям між колінами. ⁴³Він сказав своєму слузі: «Піднімися, подивися в бік моря». Той піднявся, подивився й сказав: «Нічого немає». Сім разів Ілля казав: «Вернися».

⁴⁴Сьомого разу слуга сказав: «Ось маленька хмаринка, завбільшки з долоню людини, підіймається з моря». Ілля сказав: «Піднімися й скажи Ахаву: „Запрягай свою колісницю та спускайся, поки дощ не спинив тебе“».

⁴⁵Тим часом небо потемніло від хмар і вітру, пішов великий дощ, і Ахав поїхав до Їзреелю. ⁴⁶Рука нашого Отця була на Іллі; він підперезав свій плащ і біг попереду Ахава аж до входу в Їзреель.