Отець годує Іллю через воронів
Ілля оголошує посуху, і наш Отець ховає його біля потоку, де його годують круки. Коли потік висихає, голодна вдова в Сарепті віддає йому своє останнє борошно — і воно в неї не закінчується; коли її син перестає дихати, Іллін крик повертає його.
17 1Ілля тишбіянин, із Тишбе, що в Ґілеаді, сказав Ахаву: «Як живий наш Отець, Бог Ізраїля, перед яким я стою, — не випаде ні роси, ні дощу в ці роки, хіба що за моїм словом.»
2Тоді надійшло до Іллі слово нашого Отця:
3«Іди звідси, поверни на схід і сховайся біля потоку Керит, що на схід від Йордану. 4Ти питимеш із потоку, а воронам Я наказав годувати тебе там.»
5Тож він пішов і вчинив так, як сказав наш Отець: пішов і залишився біля потоку Керит, на схід від Йордану. 6Ворони приносили йому хліб і м’ясо вранці та хліб і м’ясо ввечері, а він пив із потоку. 7Через деякий час потік висох, бо не було дощу в краю.
Отець дбає через удову
8Тоді надійшло до нього слово нашого Отця:
9«Встань, іди до Сарепти, що біля Сидону, і залишайся там. Я наказав там одній удові годувати тебе.»
10Тож він пішов до Сарепти. Біля міської брами одна вдова збирала хмиз. Він гукнув до неї: «Принеси мені, будь ласка, трохи води в глеку, щоб напитися.» 11Коли вона пішла по неї, він гукнув: «Принеси мені, будь ласка, і шматок хліба.»
12Вона відповіла: «Як живий Господь, Бог твій, немає в мене хліба — лише жменя борошна в діжці та трохи олії в глеку. Ось збираю кілька полін, щоб піти й приготувати це собі та синові своєму, з’їмо це й помремо.»
13Ілля сказав їй: «Не бійся. Іди й зроби, як сказала. Але спершу спечи мені з того малий хлібець і принеси мені; а потім зробиш собі та синові своєму.»
14Бо так каже наш Отець, Бог Ізраїля: «Не вичерпається борошно в діжці й не забракне олії в глеку до того дня, коли наш Отець дасть дощ на землю.»
15Вона пішла й зробила, як сказав Ілля, і вона, і він, і весь дім її їли багато днів. 16Борошно в діжці не вичерпалося й олія в глеку не висохла, як сказав наш Отець через Іллю.
17Згодом захворів син тієї жінки, господині дому. Його хвороба так посилилася, що не лишилося в ньому подиху. 18Вона спитала Іллю: «Що тобі до мене, чоловіче Божий? Ти прийшов, щоб нагадати мені про мою провину й убити мого сина?»
19«Дай мені твого сина», — сказав він. Потім узяв його з її рук, виніс нагору до своєї кімнати й поклав на своє ліжко. 20Він заволав до нашого Отця: «Отче мій, невже ти навів біду навіть на вдову, у якої я живу, і вбив її сина?» 21Він простягся над дитиною тричі й заволав до нашого Отця: «Отче мій, нехай життя цієї дитини повернеться до неї.»
22Наш Отець почув благання Іллі, і життя дитини повернулося до неї, і вона ожила. a a v22 Це перший раз у Писанні, коли когось воскрешено з мертвих, — що являє нашого Отця як Того, Хто дає й повертає життя, і вказує наперед на воскресіння, яке приходить у повноті через Ісуса. 23Ілля взяв дитину, зніс її з верхньої кімнати в дім і віддав її матері. «Дивись, — сказав Ілля, — син твій живий.»
24Жінка сказала Іллі: «Тепер я знаю, що ти чоловік Божий і що слово Боже в устах твоїх — правда.»
