Євангеліє від Івана 18

Розділ 18.

18 ¹Сказавши це, Ісус вийшов зі своїми учнями за потік Кедрон, де був сад; він і його учні ввійшли до нього. ²Юда, зрадник, також знав це місце, бо Ісус часто збирався там зі своїми учнями. ³Тож Юда прийшов туди із загоном воїнів і служниками від первосвящеників та фарисеїв, несучи ліхтарі, смолоскипи та зброю.

⁴Ісус же, знаючи все, що мало спіткати його, вийшов і сказав їм: «Кого ви шукаєте?»

⁵Вони відповіли йому: «Ісуса з Назарета». Ісус сказав: «Я Є». А Юда, його зрадник, стояв разом з ними. ^a a v5 Ісус промовляє божественне ім’я, яке наш Отець дав Мойсеєві при палаючому кущі. Реакція воїнів у наступному вірші — як вони падають навзнак на землю — показує, що вони почули саме те, що він проголосив про себе.

⁶Коли Ісус сказав їм: «Я Є», вони відсахнулися й упали на землю.

⁷Тож він знову запитав їх: «Кого ви шукаєте?» Вони сказали: «Ісуса з Назарета».

⁸Ісус відповів: «Я сказав вам, що Я Є. Тож якщо шукаєте мене, відпустіть цих людей». ⁹Так справдилося власне слово Ісуса: «Я не втратив жодного з тих, кого ти дав мені».

¹⁰Тоді Симон Петро вихопив свій меч, ударив слугу первосвященика й відсік йому праве вухо. Той слуга мав ім’я Малх.

¹¹Тож Ісус сказав Петрові: «Вклади свій меч у піхви. Хіба не маю я випити чашу, яку дав мені мій Отець?»

¹²Тоді загін воїнів, їхній командир і юдейські служники схопили Ісуса та зв’язали його.

¹³Спершу повели його до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвящеником того року. ¹⁴А Каяфа був той, хто порадив юдеям: краще, щоб один чоловік помер за народ.

Петро йде слідом у двір

¹⁵Симон Петро й інший учень ішли слідом за Ісусом. Той учень був знайомий первосвященикові, тож він увійшов разом з Ісусом у двір первосвященика, ¹⁶а Петро стояв надворі біля дверей. Тож той інший учень, знайомий первосвященикові, вийшов, заговорив до служниці, яка стерегла двері, і привів Петра всередину. ¹⁷Служниця, що стерегла двері, сказала Петрові: «Чи й ти не з учнів цього чоловіка?» Він відповів: «Ні».

¹⁸Слуги та служники, відчуваючи холод, розклали вогнище з вугілля й стояли, гріючись. Петро теж стояв з ними, гріючись.

Допит уночі

¹⁹Тоді первосвященик запитав Ісуса про його учнів і про його вчення.

²⁰Ісус відповів йому: «Я говорив відкрито світові; я завжди навчав у синагогах і в храмі, де збираються всі юдеї. Таємно я не казав нічого. ²¹Чому питаєш мене? Запитай тих, хто чув, що я їм говорив; вони знають, що я казав».

²²На це один зі сторожів, що стояв поряд, ударив Ісуса в обличчя, кажучи: «Чи так ти відповідаєш первосвященикові?»

²³Ісус відповів йому: «Якщо я сказав щось погане, засвідч, що погане; а якщо добре, то чому б’єш мене?»

²⁴Тоді Анна послав його, усе ще зв’язаного, до Каяфи, первосвященика.

Петро знову зрікається

²⁵А Симон Петро тим часом стояв і грівся. Вони сказали йому: «Чи й ти не з його учнів?» Він зрікся: «Ні».

²⁶Один зі слуг первосвященика, родич того, кому Петро відсік вухо, запитав: «Хіба я не бачив тебе з ним у саду?»

²⁷Петро знову зрікся, і враз заспівав півень.

Виданий Пилатові

²⁸Потім повели Ісуса від Каяфи до преторії намісника. Було рано-вранці. Самі ж вони не ввійшли, щоб не осквернитися, а могли їсти пасху. ²⁹Тож Пилат вийшов до них і сказав: «Яке звинувачення ви висуваєте проти цього чоловіка?»

³⁰Вони відповіли йому: «Якби цей чоловік не робив зла, ми не видали б його тобі».

³¹Пилат сказав: «Візьміть його ви самі й судіть його за своїм законом». Юдеї сказали: «Нам не дозволено страчувати нікого».

³²Так справдилося слово, яке сказав Ісус, показуючи, якою смертю він мав померти.

³³Тож Пилат знову ввійшов до преторії, покликав Ісуса й запитав: «Чи ти Цар юдейський?»

³⁴Ісус відповів: «Ти кажеш це від себе, чи інші сказали тобі про мене?»

³⁵Пилат відповів: «Хіба я юдей? Твій власний народ і первосвященики видали тебе мені. Що ти зробив?»

³⁶Ісус відповів: «Моє Царство не від цього світу. Якби було звідси, мої слуги боролися б, щоб мене не видали юдеям. Але Моє Царство не звідси».

³⁷Тоді Пилат сказав йому: «То ти все-таки цар?» Ісус відповів: «Ти кажеш, що я цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб засвідчити істину. Кожен, хто належить до істини, слухає мій голос».

³⁸Пилат запитав: «Що таке істина?» Потім він знову вийшов до юдеїв і сказав: «Я не знаходжу в ньому жодної провини.

³⁹Але у вас є звичай, щоб я відпускав вам одного на Пасху. То чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдейського?»

⁴⁰Вони знову закричали: «Не цього, а Варавву!» А Варавва був розбійник.