Євангеліє від Івана 17

17 ¹Сказавши це, Ісус звів очі до неба й промовив: «Отче, настала година. Прослав свого Сина, щоб Син прославив тебе, ^a a v1 Івана 17 — це найдовша записана молитва Ісуса до Отця, промовлена вночі перед розп’яттям, коли він відкрив своє серце Тому, кого називає Отцем, Святим Отцем і праведним Отцем. ²бо ти дав йому владу над усіма людьми, щоб він дав вічне життя всім, кого ти дав йому. ³Вічне життя полягає в тому, щоб вони знали тебе, єдиного істинного Отця, і Ісуса Христа, якого ти послав. ⁴Я прославив тебе на землі, звершивши справу, яку ти дав мені виконати. ⁵Отче, прослав мене тепер біля себе тією славою, яку я мав у тебе, перш ніж постав світ.

⁶Я відкрив твоє ім’я тим, кого ти дав мені зі світу. Вони були твої; ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово. ⁷Тепер вони знають, що все, що ти дав мені, — від тебе, ⁸бо я дав їм слова, які ти дав мені; вони прийняли їх, істинно пізнали, що я вийшов від тебе, і повірили, що ти послав мене. ⁹Я молюся за них. Не за світ молюся, а за тих, кого ти дав мені, бо вони твої. ¹⁰Усе моє — твоє, а твоє — моє, і я прославився в них. ¹¹Я вже не у світі, а вони у світі, і я йду до тебе. Святий Отче, збережи їх у твоєму імені, яке ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. ¹²Коли я був з ними, я беріг їх у твоєму імені, яке ти дав мені. Я оберігав їх — ніхто не загинув, окрім сина загибелі, щоб справдилося Писання. ^b b v12 «Син загибелі» — це найменування Юди Іскаріота, того, хто зрадив Ісуса. ¹³Тепер я йду до тебе, і кажу це у світі, щоб вони мали в собі мою радість у повноті. ¹⁴Я дав їм твоє слово, і світ зненавидів їх, бо вони не від світу, як і я не від світу. ¹⁵Я не прошу, щоб ти забрав їх зі світу, а щоб зберіг їх від злого. ¹⁶Вони не від світу, як і я не від світу. ¹⁷Освяти їх істиною; твоє слово — істина. ¹⁸Як ти послав мене у світ, так і я послав їх у світ. ¹⁹За них я освячую себе, щоб і вони були освячені в істині.

²⁰Молюся не тільки за них, а й за тих, хто повірить у мене через їхнє слово. ²¹Отче, нехай усі вони будуть одно, як ти в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас, і щоб світ повірив, що ти послав мене. ²²Славу, яку ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно, як і ми одно. ²³Я в них, а ти в мені, щоб вони були звершені в одно, щоб світ пізнав, що ти послав мене і полюбив їх, як полюбив мене. ²⁴Отче, я хочу, щоб ті, кого ти дав мені, були зі мною там, де я, щоб бачили мою славу, яку ти дав мені, бо ти полюбив мене ще до створення світу. ²⁵Праведний Отче — світ не пізнав тебе, а я пізнав тебе, і вони пізнали, що ти послав мене. ²⁶Я відкрив їм твоє ім’я і буду відкривати, щоб любов, якою ти полюбив мене, була в них, і я в них.»