Євангеліє від Івана 16

16 ¹«Я сказав вам усе це, щоб ви не відпали. ²Вас виженуть із синагог; але настає година, коли кожен, хто вбиватиме вас, думатиме, що служить Богові. ³Так чинитимуть вони, бо не пізнали ні Отця, ні мене. ⁴А це я сказав вам, щоб, коли настане їхня година, ви згадали, що я казав вам про це. Не казав я вам цього від початку, бо був з вами.

⁵«А тепер я йду до того, хто послав мене, і ніхто з вас не питає мене: „Куди ти йдеш?“ ⁶Натомість смуток сповнив ваше серце, бо я сказав вам усе це. ⁷Кажу вам правду: мій відхід — для вашого добра. Якщо я не піду, Помічник, Святий Дух, не прийде до вас. А якщо піду, то пошлю його до вас. ⁸І коли прийде він, то викриє світ щодо гріха, праведності та суду: ⁹щодо гріха — бо не вірять у мене; ¹⁰щодо праведності — бо я йду до свого Отця, і ви вже не побачите мене; ¹¹щодо суду — бо правитель цього світу вже засуджений.

¹²«Ще багато маю сказати вам, та нині ви не можете того знести. ¹³Коли ж прийде він, Дух правди, то поведе вас до всієї правди. Він не говоритиме від себе, а казатиме те, що почує, і звістить вам, що має настати. ¹⁴Він прославить мене, бо візьме з того, що моє, і звістить вам. ¹⁵Усе, що має мій Отець, — моє; тому я й сказав, що він візьме з мого і звістить вам.

¹⁶«Ще трохи — і ви вже не побачите мене; потім ще трохи — і знову мене побачите.»

Ваш смуток обернеться на радість

¹⁷Тоді деякі з його учнів запитали одне одного: «Що означають його слова: „Ще трохи — і ви не побачите мене, а потім ще трохи — і побачите мене“ та „Бо я йду до Отця“?» ¹⁸Тож вони говорили: «Що означає це „ще трохи“? Не знаємо, про що він каже.»

¹⁹Ісус знав, що вони хочуть запитати його, тож сказав їм: «Чи ви питаєте одне одного, що я мав на увазі, кажучи: „Ще трохи — і ви не побачите мене, а потім ще трохи — і побачите мене“?

²⁰«Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати й ридати, а світ радітиме. Ви сумуватимете, та ваш смуток обернеться на радість. ²¹Жінка, коли народжує, страждає, бо настала її година; та коли народить дитину, забуває про муки з радості, що на світ народилася людина. ²²Так само й ви тепер у смутку, та я знову побачу вас, і зрадіє ваше серце, і ніхто не відбере вашої радості у вас.

²³Того дня ви не питатимете мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в мого Отця в моє ім’я, він дасть вам. ²⁴Досі ви нічого не просили в моє ім’я. Просіть — і отримаєте, щоб ваша радість була повна.

²⁵Це я говорив вам притчами. Настає година, коли вже не притчами говоритиму вам, а відверто звіщатиму вам про свого Отця. ²⁶Того дня ви проситимете в моє ім’я, і я не кажу вам, що проситиму свого Отця за вас; ²⁷бо сам Отець любить вас, адже ви полюбили мене й повірили, що я вийшов від нашого Отця. ^a a v27 Ісус говорить учням, що сам Отець любить їх — не здалеку й не через Ісуса як неохочого посередника. Їхня любов до Ісуса та віра в те, що він прийшов від Отця, увели їх у саму любов Отця. ²⁸Я вийшов від свого Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ та йду до свого Отця.»

²⁹Його учні сказали: «Ось тепер ти говориш прямо й не вживаєш жодних притч! ³⁰Тепер ми знаємо, що ти знаєш усе й не потребуєш, щоб тебе хтось запитував; тому віримо, що ти вийшов від нашого Отця.»

³¹Ісус відповів: «То ви тепер віруєте?

³²«Ось настає година — і вже настала, — коли ви розсієтеся, кожен до свого дому, і залишите мене самого. Та я не сам, бо мій Отець зі мною. ³³Це я сказав вам, щоб ви мали мир у мені. У світі зазнаєте скорбот, та будьте мужні — я переміг світ.»