Євангеліє від Івана 10

10 ¹«Істинно, істинно кажу вам: хто не входить до овечої кошари через ворота, а перелазить деінде, той злодій і розбійник. ²А хто входить через ворота, той пастир овець. ³Воротар відчиняє йому, і вівці чують його голос. Він кличе своїх овець на ім’я й виводить їх. ⁴Вивівши всіх своїх, він іде поперед них, і вівці йдуть за ним, бо знають його голос. ⁵За чужим же ніколи не підуть, а втечуть від нього, бо не знають голосу чужих.»

⁶Ісус розповів їм цю притчу, але вони не зрозуміли, про що він говорив.

⁷Тож Ісус знову сказав: «Істинно, істинно кажу вам: я — ворота для овець.

⁸«Усі, хто приходив переді мною, — злодії та розбійники, але вівці не слухали їх. ⁹Я — ворота; хто ввійде через мене, той спасеться, входитиме й виходитиме і знайде пасовище. ¹⁰Злодій приходить лише для того, щоб украсти, убити та знищити. А я прийшов, щоб вони мали життя, і мали його вдосталь.

¹¹«Я — добрий пастир. Добрий пастир кладе своє життя за овець. ^a a v11 Ісус бере титул пастиря, який наш Отець носив над Ізраїлем, і робить його своїм — Пастир, який чинить те, чого не зробив би жоден наймит: кладе своє життя за овець. ¹²Наймит, а не пастир, не має власних овець. Побачивши, що надходить вовк, він покидає овець і тікає, — а вовк хапає їх і розганяє. ¹³Той чоловік тікає, бо він наймит і не дбає про овець.

¹⁴«Я — добрий пастир. Я знаю своїх, і мої знають мене, ¹⁵як Отець знає мене, і я знаю Отця, і я кладу своє життя за овець. ¹⁶Маю й інших овець, що не з цієї кошари; їх я теж маю привести, і вони почують мій голос. І буде одна отара, один пастир. ¹⁷Ось чому Отець любить мене: я кладу своє життя, щоб знову взяти його. ¹⁸Ніхто не забирає його в мене, а я сам кладу його. Маю владу покласти його і владу знову взяти його. Цю заповідь я одержав від свого Отця.»

¹⁹Через ці слова знову зчинився розкол серед юдеїв. ²⁰Багато хто з них казав: «Він одержимий бісом і втратив розум. Навіщо його слухати?» ²¹А інші казали: «Це не слова одержимого бісом. Хіба може біс відкрити очі сліпим?»

Свято Оновлення

²²Тоді настало Свято Оновлення в Єрусалимі. Була зима, ^b b v22 Свято Оновлення (Ханука) відзначало повторне освячення храму; воно припадає на зиму й не належить до свят, заповіданих у Законі Мойсея. ²³і Ісус ходив у храмі, у Соломоновому притворі. ²⁴Юдеї оточили його й сказали: «Доки ти триматимеш нас у непевності? Якщо ти Христос, скажи нам прямо.»

²⁵Ісус відповів: «Я казав вам, та ви не вірите. Діла, які я роблю в ім’я свого Отця, свідчать про мене, ²⁶але ви не вірите, бо ви не з моїх овець. ²⁷Мої вівці слухають мій голос; я знаю їх, і вони йдуть за мною. ²⁸Я даю їм вічне життя, і вони ніколи не загинуть, і ніхто не вихопить їх із моєї руки. ²⁹Мій Отець, який дав їх мені, більший за всіх; і ніхто не може вихопити їх із руки Отця. ³⁰Я й Отець — одне.» ^c c v30 Ісус заявляє про єдність зі своїм Отцем — окремі Особи, що мають одне єство. Натовп сприймає це як богохульство й хапається за каміння (в. 33).

³¹Юдеї знову схопили каміння, щоб побити його.

³²Ісус відповів: «Я показав вам багато добрих діл від Отця. За яке з них ви хочете побити мене камінням?»

³³«Ми каменуємо тебе не за добре діло, — сказали вони, — а за богохульство, бо ти, звичайна людина, видаєш себе за Бога.»

³⁴Ісус відповів їм: «Хіба не написано у вашому Законі: „Я сказав: ви боги“? ^d d v34 Ісус цитує 82-й псалом, де суддів Ізраїля названо «богами», бо до них прийшло слово Боже, — це не твердження, що існує багато богів, а доказ із їхнього власного Писання. ³⁵Якщо він назвав „богами“ тих, до кого прийшло слово мого Отця, — а Писання не може порушитися, — ³⁶то що ж про того, кого Отець освятив і послав у світ? Чому ви звинувачуєте мене в богохульстві за те, що я сказав: „Я — Син нашого Отця“?

³⁷«Якщо я не роблю діл свого Отця, то не вірте мені. ³⁸Та якщо роблю, то, навіть коли не вірите мені, вірте ділам, щоб ви пізнали й далі знали, що Отець у мені, а я в Отці.»

³⁹Вони знову намагалися схопити його, але він вислизнув їм з рук.

⁴⁰Потім Ісус знову пішов за Йордан, на те місце, де Іван спершу хрестив, і залишився там. ⁴¹Багато хто приходив до нього й казав: «Іван не вчинив жодного знамення, але все, що Іван говорив про цього чоловіка, було правдою.» ⁴²І там багато хто повірив у нього.