Діяння апостолів 15

15 ¹Деякі люди прийшли з Юдеї і навчали братів: «Якщо не обріжетеся за Мойсеєвим звичаєм, не зможете спастися». ²Коли Павло та Варнава мали з ними гостру суперечку й дискусію, брати доручили Павлові, Варнаві та деяким іншим із них піти до апостолів і старійшин у Єрусалимі щодо цього питання. ³Відпроваджені церквою, вони йшли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і цим приносили велику радість усім братам. ⁴Прибувши до Єрусалима, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами і розповіли про все, що наш Отець зробив разом з ними.

⁵Але деякі віруючі з партії фарисеїв встали й сказали: «Їх треба обрізати і наказати їм дотримуватися закону Мойсея». ⁶Тоді апостоли та старійшини зібралися разом, щоб розглянути цю справу. ⁷Після довгих дискусій Петро встав і сказав: «Брати, ви знаєте, що в перші дні наш Отець обрав серед вас, щоб язичники через мене почули звістку Євангелія і повірили. ⁸І наш Отець, що знає серце, засвідчив це, давши їм Святого Духа, так само, як дав і нам. ⁹Він не провів ніякої межі між нами та ними, очистивши їхні серця вірою. ¹⁰То навіщо ж випробовувати нашого Отця, кладучи на шию учнів ярмо, якого ні наші предки, ні ми не могли понести? ¹¹Але ми віримо, що спасемося через благодать Господа Ісуса, так само, як і вони».

¹²Увесь натовп замовк, слухаючи, як Варнава та Павло розповідали про ознаки й чудеса, які наш Отець творив серед язичників через них. ¹³Коли вони закінчили говорити, Яків відповів: «Брати, послухайте мене. ¹⁴Симеон розповів, як наш Отець уперше відвідав народи, щоб узяти з них народ для свого імені. ^a a v14 Симеон — єврейське ім’я Петра, того самого апостола, який говорив у 7-му вірші. ¹⁵І слова пророків узгоджуються з цим, як написано:

¹⁶«„Після цього Я повернуся і знову збудую намет Давидів, що впав; відбудую його руїни і відновлю його, ^b b v16 Коли Яків каже, що наш Отець відбудує «намет Давидів, що впав», він указує на відновлення, здійснене в Ісусі, обіцяному сині Давидовім, який відкриває родину для людей з усіх народів.

¹⁷щоб решта людей шукала нашого Отця, і всі язичники, які покликані іменем моїм, каже наш Отець, що творить це все, ¹⁸відоме віддавна.“

¹⁹Тож я вважаю, що не слід турбувати язичників, які навертаються до нашого Отця, ²⁰але написати їм, щоб вони стримувалися від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від м’яса задушених тварин і від крові. ²¹Бо Мойсея з давніх поколінь проповідують у кожному місті, читаючи його вголос у синагогах щосуботи».

Лист до наших братів із язичників

²²Тоді апостоли, старійшини та вся церква вирішили обрати з-поміж себе людей і послати їх до Антіохії разом з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, провідників серед братів. ²³З ними послали такого листа: «Апостоли та старійшини, ваші брати, — братам із язичників в Антіохії, Сирії та Кілікії: вітаємо вас.

²⁴Оскільки ми почули, що деякі з тих, хто вийшов від нас, занепокоїли вас своїми словами і збентежили ваші серця, хоча ми не давали їм таких настанов, ²⁵ми одностайно вирішили обрати людей і послати їх до вас разом з нашими улюбленими Варнавою та Павлом, ²⁶людьми, які присвятили своє життя заради імені нашого Господа Ісуса Христа. ²⁷Тож ми послали Юду та Силу, які й самі розкажуть вам те саме усно. ²⁸Святий Дух і ми вирішили не покладати на вас більшого тягаря, крім цього необхідного: ²⁹стримуйтеся від їжі, принесеної в жертву ідолам, від крові, від м’яса задушених тварин і від статевої розпусти. Якщо будете берегтися цього, добре вчините. Бувайте здорові».

³⁰Отже, відпроваджені, вони прийшли до Антіохії, зібрали громаду і передали листа. ³¹Прочитавши його, вони зраділи цьому підбадьоренню. ³²А Юда та Сила, що й самі були пророками, багатьма словами підбадьорили та зміцнили братів. ³³Пробувши там деякий час, вони були відпроваджені братами з миром до тих, хто їх послав. ^c c v33 У найдавніших рукописах тут немає 34-го вірша; пізніші списки додають: «А Сила вирішив залишитися там». ³⁵А Павло та Варнава залишилися в Антіохії, навчаючи та проповідуючи слово нашого Господа разом із багатьма іншими.

Павло та Варнава розходяться

³⁶Через кілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося і відвідаймо братів у кожному місті, де ми звіщали слово нашого Господа, і подивімося, як вони живуть». ³⁷Варнава ж хотів узяти з ними Івана, якого звали Марком. ³⁸Але Павло вважав за краще не брати того, хто покинув їх у Памфілії і не пішов з ними на працю. ³⁹Їхня суперечка стала такою гострою, що вони розійшлися один з одним; Варнава взяв Марка і відплив на Кіпр, ⁴⁰а Павло вибрав Силу і вирушив, доручений братами благодаті нашого Господа. ⁴¹І проходив він через Сирію та Кілікію, зміцнюючи церкви.