Псалми 119 (118)

119 ¹Блаженні ті, чия дорога бездоганна, хто ходить за настановою нашого Отця. ²Блаженні ті, хто береже його свідчення, хто шукає його всім серцем. ³Вони не чинять зла; ходять його дорогами. ⁴Ти заповів свої накази, щоб їх пильно дотримувались. ⁵О, якби ж мої дороги були тверді в дотриманні твоїх уставів! ⁶Тоді я не засоромлюсь, коли дивитимусь на всі твої заповіді. ⁷Я прославлятиму тебе щирим серцем, коли навчуся твоїх праведних присудів. ⁸Я дотримуватимусь твоїх уставів; не покидай мене зовсім.

⁹Як юнакові зберегти чистою свою дорогу? Пильнуючи її за твоїм словом. ¹⁰Усім серцем я шукаю тебе; не дай мені збитися з твоїх заповідей. ¹¹Я зберіг твоє слово у своєму серці, щоб не згрішити проти тебе. ¹²Благословенний ти, мій Отче; навчи мене твоїх уставів. ¹³Своїми устами я сповіщаю всі присуди твоїх уст. ¹⁴Дорогою твоїх свідчень я радію, як усякому багатству. ¹⁵Я роздумуватиму над твоїми наказами і спрямую свій погляд на твої дороги. ¹⁶Я насолоджуюсь твоїми уставами; я не забуду твого слова.

¹⁷Будь щедрим до свого раба, щоб я жив і дотримувався твого слова. ¹⁸Відкрий мої очі, щоб я побачив дивовижні речі у твоїй настанові. ¹⁹Я чужинець на землі; не приховуй від мене твоїх заповідей. ²⁰Моя душа знемагає від туги за твоїми присудами повсякчас. ²¹Ти докоряєш зухвалим, проклятим, що збиваються з твоїх заповідей. ²²Зніми з мене глум і зневагу, бо я бережу твої свідчення. ²³Хоч князі сидять і говорять проти мене, твій раб роздумує над твоїми уставами. ²⁴Твої свідчення — моя насолода; вони мої порадники.

²⁵Моя душа припала до пороху; оживи мене за твоїм словом. ²⁶Я розповів тобі свої дороги, і ти відповів мені; навчи мене твоїх уставів. ²⁷Дай мені зрозуміти дорогу твоїх наказів, і я роздумуватиму над твоїми дивними ділами. ²⁸Моя душа тане від журби; зміцни мене за твоїм словом. ²⁹Віддали мене від дороги неправди, і милостиво даруй мені твою настанову. ³⁰Я обрав дорогу вірності; я поставив твої присуди перед собою. ³¹Я тримаюся твоїх свідчень, мій Отче; не дай мені осоромитись. ³²Я бігтиму дорогою твоїх заповідей, бо ти розширюєш моє серце.

³³Навчи мене, мій Отче, дороги твоїх уставів, і я дотримуватимусь її до кінця. ³⁴Дай мені розуміння, щоб я зберігав твою настанову і дотримувався її всім серцем. ³⁵Веди мене стежкою твоїх заповідей, бо в ній моя насолода. ³⁶Прихили моє серце до твоїх свідчень, а не до корисливої наживи. ³⁷Відверни мої очі, щоб не дивились на марноту; оживи мене на твоїх дорогах. ³⁸Утверди своєму рабові твою обітницю, що для тих, хто боїться тебе. ³⁹Відверни ганьбу, якої я боюся, бо твої присуди добрі. ⁴⁰Я прагну твоїх наказів; у твоїй праведності дай мені життя.

⁴¹Нехай прийде до мене твоя незмінна любов, мій Отче, твоє спасіння згідно з твоєю обіцянкою. ⁴²Тоді я матиму що відповісти тому, хто глузує з мене, бо я надіюсь на твоє слово. ⁴³І не забирай зовсім слова правди з моїх уст, бо надія моя — на твої присуди. ⁴⁴Я повсякчас дотримуватимусь твоєї настанови, повік-віків. ⁴⁵І ходитиму на волі, бо я шукав твоїх приписів. ⁴⁶Я говоритиму про твої свідчення перед царями і не осоромлюся. ⁴⁷Я втішаюся твоїми заповідями, які люблю. ⁴⁸Я підношу руки до твоїх заповідей, які люблю, і роздумую над твоїми уставами.

⁴⁹Згадай слово твоє до слуги твого, на яке ти дав мені надію. ⁵⁰Це моя втіха в моєму стражданні, що твоя обіцянка дає мені життя. ⁵¹Зухвальці страшенно насміхаються з мене, та я не відступаю від твоєї настанови. ⁵²Коли згадую твої присуди з давніх-давен, мій Отче, я втішаюся. ⁵³Палке обурення огортає мене через нечестивих, що покидають твою настанову. ⁵⁴Твої устави стали моїми піснями скрізь, де я жив. ⁵⁵Я згадую ім’я твоє вночі, мій Отче, і дотримуюсь твоєї настанови. ⁵⁶Таке благословення випало мені, що я зберігав твої приписи.

⁵⁷Мій Отець — моя частка; обіцяю дотримуватись твоїх слів. ⁵⁸Усім серцем я шукаю твоєї прихильності; помилуй мене згідно з твоєю обіцянкою. ⁵⁹Коли роздумую над своїми дорогами, я звертаю ноги свої до твоїх свідчень. ⁶⁰Я поспішаю й не зволікаю дотримуватись твоїх заповідей. ⁶¹Хоч тенета нечестивих обплутують мене, я не забуваю твоєї настанови. ⁶²Опівночі я встаю, щоб прославити тебе за твої праведні присуди. ⁶³Я товариш усім, хто боїться тебе, тим, хто зберігає твої приписи. ⁶⁴Земля повна твоєї незмінної любові, мій Отче; навчи мене твоїх уставів.

⁶⁵Ти був добрий до слуги твого, мій Отче, згідно з твоїм словом. ⁶⁶Навчи мене доброго розсуду й знання, бо я вірю твоїм заповідям. ⁶⁷Перше ніж зазнав страждання, я блукав, а тепер я дотримуюсь твого слова. ⁶⁸Ти добрий і чиниш добро; навчи мене твоїх уставів. ⁶⁹Зухвальці обмовляють мене неправдою, та я всім серцем зберігаю твої приписи. ⁷⁰Серце їхнє байдуже, мов лій, а я втішаюся твоєю настановою. ⁷¹На добро мені, що я зазнав страждання, щоб навчитися твоїх уставів. ⁷²Настанова уст твоїх дорожча мені за тисячі золотих і срібних монет.

⁷³Твої руки створили й виліпили мене; дай мені розуміння, щоб я навчився твоїх заповідей. ⁷⁴Ті, хто боїться тебе, побачать мене й зрадіють, бо я надіявся на твоє слово. ⁷⁵Я знаю, мій Отче, що присуди твої праведні, і що ти у вірності завдав мені страждання. ⁷⁶Нехай незмінна любов твоя потішить мене згідно з твоєю обіцянкою слузі твоєму. ⁷⁷Нехай прийде до мене твоє ніжне милосердя, щоб я жив; бо твоя настанова — моя втіха. ⁷⁸Нехай осоромляться зухвальці, бо вони скривдили мене неправдою; а я роздумуватиму над твоїми приписами. ⁷⁹Нехай ті, хто боїться тебе, повернуться до мене, ті, хто знає твої свідчення. ⁸⁰Нехай серце моє буде непорочне в твоїх уставах, щоб я не осоромився.

⁸¹Моя душа знемагає за твоїм спасінням; я надіюся на твоє слово. ⁸²Очі мої втомилися, виглядаючи твоєї обіцянки; я питаю: «Коли ти втішиш мене?» ⁸³Бо я став, наче бурдюк у диму, та не забуваю твоїх постанов. ^a a v83 Бурдюк, підвішений у задимленій кімнаті, зморщується й темніє — цим образом поет змальовує власний виснажений стан. ⁸⁴Скільки днів має твій слуга? Коли ти звершиш суд над тими, хто переслідує мене? ⁸⁵Зухвальці накопали ям для мене; вони не живуть за твоєю настановою. ⁸⁶Усі твої заповіді вірні; мене переслідують неправдою; допоможи мені! ⁸⁷Вони мало не згубили мене на землі, але я не покинув твоїх приписів. ⁸⁸За твоєю незмінною любов’ю оживи мене, щоб я дотримувався свідчень уст твоїх.

⁸⁹Навіки, Отче мій, твоє слово міцно утверджене на небесах. ⁹⁰Твоя вірність триває з роду в рід; ти утвердив землю, і вона стоїть твердо. ⁹¹Вони стоять донині за твоїм велінням, бо все слугує тобі. ⁹²Якби твоя настанова не була моєю радістю, я загинув би у своєму горі. ⁹³Я ніколи не забуду твоїх приписів, бо ними ти оживив мене. ⁹⁴Я твій; спаси мене, бо я шукав твоїх приписів. ⁹⁵Нечестиві чигають, щоб знищити мене, але я роздумую над твоїми свідченнями. ⁹⁶Я бачив межу всякої досконалості, але твоя заповідь безмірно широка.

⁹⁷О, як я люблю твою настанову! Вона — моє роздумування цілий день. ⁹⁸Твоя заповідь робить мене мудрішим за моїх ворогів, бо вона завжди зі мною. ⁹⁹Я розумію більше за всіх своїх учителів, бо твої свідчення — моє роздумування. ¹⁰⁰Я розумію більше за старих, бо дотримуюся твоїх приписів. ¹⁰¹Я стримую свої ноги від усякої злої дороги, щоб дотримуватися твого слова. ¹⁰²Я не відступаю від твоїх судів, бо ти сам навчив мене. ¹⁰³Які солодкі слова твої для мого піднебіння, солодші за мед для уст моїх! ¹⁰⁴Через твої приписи я набуваю розуміння; тому ненавиджу всяку оманливу дорогу.

¹⁰⁵Слово твоє — світильник для ніг моїх і світло для стежки моєї. ¹⁰⁶Я склав присягу і підтвердив її, щоб дотримуватися твоїх праведних судів. ¹⁰⁷Я тяжко страждаю; оживи мене, Отче мій, за словом твоїм. ¹⁰⁸Прийми хвалу, яку я добровільно приношу, Отче мій, і навчи мене твоїх судів. ¹⁰⁹Я завжди тримаю своє життя в руці своїй, але не забуваю твоєї настанови. ¹¹⁰Нечестиві розставили пастку для мене, але я не збочую з твоїх приписів. ¹¹¹Твої свідчення — моя спадщина навіки, бо вони — радість мого серця. ¹¹²Я прихилив своє серце виконувати твої постанови навіки, до кінця.

¹¹³Я ненавиджу дводушних, але люблю твою настанову. ¹¹⁴Ти — моє пристановище і мій щит; я надіюся на твоє слово. ¹¹⁵Відійдіть від мене, злочинці, щоб я дотримувався заповідей мого Отця. ¹¹⁶Підтримай мене за твоєю обіцянкою, щоб я жив, і не дай мені осоромитися в моїй надії. ¹¹⁷Підтримуй мене, щоб я був у безпеці і завжди зважав на твої постанови. ¹¹⁸Ти відкидаєш усіх, хто збочує від твоїх постанов, бо їхнє лукавство марне. ¹¹⁹Ти відкидаєш усіх нечестивих землі, наче жужіль; тому я люблю твої свідчення. ¹²⁰Тіло моє тремтить від страху перед тобою, і я боюся твоїх судів.

¹²¹Я чинив справедливо й праведно; не віддавай мене моїм гнобителям. ¹²²Поручися за свого слугу на добро; нехай не гноблять мене зухвальці. ¹²³Очі мої втомилися, виглядаючи твого спасіння й сповнення твоєї праведної обітниці. ¹²⁴Вчини зі своїм слугою за твоєю незмінною любов’ю і навчи мене твоїх постанов. ¹²⁵Я — твій слуга; дай мені розуміння, щоб я пізнав твої одкровення. ¹²⁶Настав час нашому Отцеві діяти, бо порушено твою настанову. ¹²⁷Тому я люблю твої заповіді понад золото, понад щире золото. ¹²⁸Тому всі твої накази вважаю правильними; ненавиджу кожну неправдиву дорогу.

¹²⁹Твої одкровення чудові; тому душа моя береже їх. ¹³⁰Розкриття твоїх слів дає світло; воно дає розуміння простодушним. ¹³¹Відкриваю уста свої й задихаюся, бо прагну твоїх заповідей. ¹³²Обернися до мене й змилуйся наді мною, як чиниш із тими, хто любить твоє ім’я. ¹³³Зміцни мої кроки за твоєю обітницею, і нехай жоден гріх не панує наді мною. ¹³⁴Викупи мене від людського гноблення, щоб я дотримувався твоїх наказів. ¹³⁵Нехай засяє твоє обличчя над твоїм слугою, і навчи мене твоїх постанов. ¹³⁶Потоки сліз ллються з очей моїх, бо люди не дотримуються твоєї настанови.

¹³⁷Праведний ти, Отче мій, і справедливі твої присуди. ¹³⁸Ти встановив твої одкровення в праведності й повній вірності. ¹³⁹Ревність моя з’їдає мене, бо вороги мої забувають твої слова. ¹⁴⁰Твоя обітниця добре випробувана, і твій слуга любить її. ¹⁴¹Я малий і зневажений, та не забуваю твоїх наказів. ¹⁴²Твоя праведність — праведність навіки, і твоя настанова — істина. ¹⁴³Біда й скорбота спіткали мене, але твої заповіді — моя втіха. ¹⁴⁴Твої одкровення праведні навіки; дай мені розуміння, щоб я жив.

¹⁴⁵Усім серцем своїм кличу; відповідай мені, Отче мій! Я берегтиму твої постанови. ¹⁴⁶Кличу до тебе; спаси мене, щоб я дотримувався твоїх одкровень. ¹⁴⁷Встаю перед світанком і кличу на поміч; надіюся на твої слова. ¹⁴⁸Очі мої не сплять перед нічними вартами, щоб я роздумував над твоєю обітницею. ^b b v148 Ніч поділяли на визначені періоди варти (зазвичай три або чотири зміни); поет прокидається перед кожною з них, щоб молитися. ¹⁴⁹Почуй мій голос за твоєю незмінною любов’ю; Отче мій, за твоїми присудами оживи мене. ¹⁵⁰Наближаються ті, хто переслідує мене зі злим наміром; вони далекі від твоєї настанови. ¹⁵¹А ти близько, Отче мій, і всі твої заповіді — істина. ¹⁵²Давно знаю з твоїх одкровень, що ти заснував їх навіки.

¹⁵³Поглянь на моє страждання і визволи мене, бо не забуваю твоєї настанови. ¹⁵⁴Заступися за мене й викупи мене; оживи мене за твоєю обітницею. ¹⁵⁵Далеко спасіння від нечестивих, бо вони не шукають твоїх постанов. ¹⁵⁶Велике твоє ніжне милосердя, Отче мій; оживи мене за твоїми присудами. ¹⁵⁷Багато моїх переслідувачів і ворогів, та я не відступаю від твоїх одкровень. ¹⁵⁸З огидою дивлюся на зрадників, бо вони не дотримуються твого слова. ¹⁵⁹Подивися, як я люблю твої накази! Оживи мене, Отче мій, за твоєю незмінною любов’ю. ¹⁶⁰Суть твого слова — істина, і кожен із твоїх праведних присудів триває навіки.

¹⁶¹Князі переслідують мене без причини, та моє серце тремтить перед твоїми словами. ¹⁶²Я радію твоєму слову, як той, хто знаходить великий скарб. ¹⁶³Я ненавиджу й гидую неправдою, та люблю твою настанову. ¹⁶⁴Сім разів на день я прославляю тебе за твої праведні суди. ¹⁶⁵У тих, хто любить твою настанову, великий мир; ніщо не може змусити їх спіткнутися. ¹⁶⁶Я сподіваюся на твоє спасіння, мій Отче, і дотримуюся твоїх заповідей. ¹⁶⁷Моя душа береже твої свідчення; я люблю їх надзвичайно. ¹⁶⁸Я дотримуюся твоїх приписів і свідчень, бо всі мої дороги перед тобою.

¹⁶⁹Нехай моє волання дійде до тебе, мій Отче; дай мені розуміння за твоїм словом. ¹⁷⁰Нехай моє благання дійде до тебе; визволи мене за твоїм словом. ¹⁷¹Мої вуста виллють хвалу, бо ти навчаєш мене твоїх уставів. ¹⁷²Мій язик оспівуватиме твоє слово, бо всі твої заповіді праведні. ¹⁷³Нехай твоя рука буде готова допомогти мені, бо я обрав твої приписи. ¹⁷⁴Я прагну твого спасіння, мій Отче, і твоя настанова — моя радість. ¹⁷⁵Нехай моя душа живе й прославляє тебе, і нехай твої суди допомагають мені. ¹⁷⁶Я заблукав, як загублена вівця; шукай свого слугу, бо я не забуваю твоїх заповідей. ^c c v176 Найдовший псалом завершується визнанням блукання і благанням, щоб Отець прийшов і знайшов його — те саме серце пастиря, яке являє Ісус, коли залишає дев’яносто дев’ять, щоб знайти одну вівцю, яка відбилася (Луки 15:4-6).