Псалми 118 (117)

118 ¹Дякуйте нашому Отцеві, бо він добрий; його незмінна любов триває вічно.

²Нехай скаже Ізраїль: «Його незмінна любов триває вічно». ³Нехай скаже дім Аарона: «Його незмінна любов триває вічно». ⁴Нехай скажуть ті, хто боїться нашого Отця: «Його незмінна любов триває вічно».

⁵У своїй скруті я кликав до свого Отця; він відповів мені й визволив мене. ⁶Мій Отець зі мною; не боятимуся. Що може зробити мені людина? ⁷Мій Отець зі мною, він мій помічник; я з торжеством погляну на тих, хто ненавидить мене.

⁸Краще шукати захисту в нашого Отця, ніж покладатися на людей. ⁹Краще шукати захисту в нашого Отця, ніж покладатися на князів. ¹⁰Усі народи оточили мене; та в ім’я нашого Отця я знищив їх. ¹¹Вони оточили мене, обступили з усіх боків; в ім’я нашого Отця я знищив їх. ¹²Вони оточили мене, мов бджоли; та згасли, мов вогонь із тернини; в ім’я нашого Отця я знищив їх. ¹³Мене штовхали так сильно, що я мало не впав, але наш Отець допоміг мені. ¹⁴Мій Отець — моя сила й моя пісня; він став моїм спасінням.

¹⁵Радісні пісні спасіння лунають у наметах праведних: «Правиця нашого Отця звершила могутні діла. ¹⁶Правиця нашого Отця піднята високо; правиця нашого Отця звершила могутні діла». ¹⁷Не помру, а житиму і розповідатиму про діла свого Отця. ¹⁸Суворо карав мене мій Отець, та не віддав мене на смерть.

¹⁹Відчиніть мені брами праведності, щоб я ввійшов крізь них і подякував своєму Отцеві. ²⁰Це брама нашого Отця; праведні ввійдуть крізь неї. ²¹Дякую тобі, що ти відповів мені й став моїм спасінням.

²²Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем. ^a a v22 Ісус відніс цей вірш до себе (Матвія 21:42), а Петро проголосив його про нього перед начальниками (Дії 4:11) — відкинутий камінь — це Господь Ісус, що став наріжним каменем дому нашого Отця. ²³Це діло нашого Отця; воно дивовижне в наших очах. ²⁴Це день, який створив наш Отець; радіймо й веселімося в ньому.

²⁵Спаси нас нині, благаємо, Отче наш! Отче наш, благаємо, пошли нам успіх! ²⁶Благословенний той, хто приходить в ім’я нашого Отця, — благословенний Ісус, наш Цар! Благословляємо вас із дому нашого Отця. ^b b v26 Натовпи співали цей вірш над Ісусом, коли він входив до Єрусалима (Матвія 21:9; Івана 12:13) — Той, хто приходить в ім’я нашого Отця, — це Ісус, Цар. ²⁷Наш Отець — це наш Отець, і він осяяв нас своїм світлом. Прив’яжіть святкову жертву шнурами, аж до рогів жертовника.

²⁸Ти мій Отець, і я дякуватиму тобі; ти мій Отець, я звеличу тебе.

²⁹Дякуйте нашому Отцеві, бо він добрий; його незмінна любов триває вічно.