Істина нашого Отця та брехливі пророки
Чотириста пророків обіцяють Ахавові перемогу під Рамот-Ґілеадом; лише Міхей розповідає про раду нашого Отця і про духа неправди, посланого між них, — і його кидають до в'язниці на хліб і воду. Ахав іде в бій переодягненим, випадкова стріла знаходить його, і пси лижуть його кров, як було сказано.
22 1Три роки не було війни між Арамом та Ізраїлем. 2А третього року Йосафат, цар Юдеї, прийшов до царя Ізраїлю. 3Цар Ізраїлю сказав своїм слугам: «Ви знаєте, що Рамот-Ґілеад наш, а ми нічого не робимо, щоб відібрати його з руки царя Арама?» 4Він запитав Йосафата: «Чи підеш зі мною воювати проти Рамот-Ґілеаду?» Йосафат відповів цареві Ізраїлю: «Я — як ти, мій народ — як твій народ, мої коні — як твої коні.»
5Потім Йосафат сказав цареві Ізраїлю: «Прошу, спершу запитай про слово нашого Отця.»
6Тож цар Ізраїлю зібрав пророків, близько чотирьохсот чоловік, і запитав: «Чи йти мені війною на Рамот-Ґілеад, чи стриматися?» Вони відповіли: «Іди, бо Всевладний Отець віддасть його в руку царя.»
7Але Йосафат сказав: «Чи немає тут ще пророка нашого Отця, щоб запитати?»
8Цар Ізраїлю відповів Йосафатові: «Є ще один чоловік, через якого ми можемо запитати нашого Отця, але я ненавиджу його — він ніколи не пророкує мені доброго, лише лихо: Міхей, син Їмли.» Йосафат сказав: «Нехай цар так не говорить.»
9Тоді цар Ізраїлю покликав одного зі своїх урядників і сказав: «Приведи швидко Міхея, сина Їмли.»
10Цар Ізраїлю та Йосафат, цар Юдеї, сиділи кожен на своєму троні, вбрані в царські шати, на току біля входу в браму Самарії, а всі пророки пророкували перед ними. 11Седекія, син Кенаанин, зробив собі залізні роги й сказав: «Так каже Бог: „Цими ти будеш бити арамійців, доки не знищиш їх.“» 12І всі пророки пророкували те саме: «Іди на Рамот-Ґілеад і переможеш; Бог віддасть його в руку царя.»
13Посланець, якого відправили покликати Міхея, сказав йому: «Дивись, пророки одноголосно віщують цареві успіх. Нехай і твоє слово буде згідне з їхнім — пророкуй успіх.»
14Але Міхей сказав: «Як живий наш Отець, те, що скаже мені наш Отець, те й говоритиму.»
15Коли він прийшов, цар запитав: «Міхею, чи йти нам війною на Рамот-Ґілеад, чи стриматися?» Той відповів: «Іди й переможеш; наш Отець віддасть його в руку царя.»
16Цар сказав: «Скільки разів я маю заклинати тебе, щоб ти говорив мені лише правду в ім’я нашого Отця?»
17Той відповів: «Я бачив увесь Ізраїль, розпорошений по горах, мов вівці без пастуха. І наш Отець сказав: „Немає в них господаря; нехай кожен повертається додому з миром.“»
18Цар Ізраїлю сказав Йосафатові: «Хіба я не казав тобі, що він не пророкуватиме мені доброго, лише лихо?»
19Міхей сказав: «Тож послухай слово нашого Отця: я бачив нашого Отця, Який сидів на своєму троні, і все небесне воїнство стояло біля нього, праворуч і ліворуч від нього.
20І наш Отець сказав: „Хто зведе Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамот-Ґілеаді?“ Один казав одне, а інший — інше.
21Тоді вийшов дух, став перед нашим Отцем і сказав: „Я зведу його.“
22І наш Отець запитав: „Як?“ Той відповів: „Я вийду і стану брехливим духом в устах усіх його пророків.“ І наш Отець сказав: „Ти зведеш його й матимеш успіх. Іди та зроби це.“
23Тож тепер наш Отець вклав брехливого духа в уста всіх оцих твоїх пророків, і наш Отець прорік проти тебе лихо.»
24Тоді Седекія, син Кенаанин, підійшов, ударив Міхея по щоці й сказав: «Яким це шляхом Дух Божий відійшов від мене, щоб говорити з тобою?»
25Міхей відповів: «Побачиш це того дня, коли будеш тікати до найдальшої кімнати, щоб сховатися.»
26Цар Ізраїлю сказав: «Візьміть Міхея й відведіть його назад до Амона, намісника міста, та до Йоаша, сина царя, 27і скажіть: „Так каже цар: вкиньте цього чоловіка до в’язниці й давайте йому тільки хліба та води, доки я не повернуся живим.“»
28Міхей сказав: «Якщо ти справді повернешся живим, то не говорив через мене наш Отець.» І додав: «Слухайте, усі народи!»
Ахав гине, як передрік Отець
29Тож цар Ізраїлю та Йосафат, цар Юдеї, пішли на Рамот-Ґілеад. 30Цар Ізраїлю сказав Йосафатові: «Я переодягнуся й піду в бій, а ти вдягни свої царські шати.» Тож цар Ізраїлю переодягнувся й пішов у бій.
31А цар Арама наказав своїм тридцяти двом керманичам колісниць: «Не бийтеся ні з ким, ні з малим, ні з великим, а тільки з царем Ізраїлю.»
32Коли керманичі колісниць побачили Йосафата, то сказали: «Це, певно, цар Ізраїлю.» І повернули, щоб напасти на нього, та Йосафат закричав. 33Коли ж керманичі колісниць побачили, що це не цар Ізраїлю, то відвернулися від погоні за ним. 34А один чоловік навмання натягнув свій лук і влучив у царя Ізраїлю між стики панцира. Цар сказав візникові своєї колісниці: «Поверни й вивези мене з бою — я поранений.» 35Того дня битва розгорілася, і цар стояв підпертий у своїй колісниці навпроти арамійців. Увечері він помер. Кров із його рани стекла на дно колісниці. 36На заході сонця по табору пролунав крик: «Кожен до свого міста, кожен до свого краю!»
37Так цар помер, і його принесли до Самарії, і поховали царя в Самарії. 38Його колісницю обмили біля ставу в Самарії, і пси лизали його кров, і повії купалися там, як і сказав наш Отець.
39А решта діянь Ахава — усе, що він зробив, палац зі слонової кості та всі міста, які він збудував, — хіба не записано це в Книзі літописів царів Ізраїлю? 40Тож Ахав спочив зі своїми батьками, а замість нього зацарював Ахазія, його син.
Йосафат ходить перед Отцем
41Йосафат, син Аси, став царем Юдеї четвертого року Ахава, царя Ізраїлю. 42Йосафатові було тридцять п’ять років, коли він став царем, і царював він двадцять п’ять років у Єрусалимі. Його матір звали Азува, дочка Шілхи. 43Він ходив усім шляхом свого батька Аси й не збочував із нього, роблячи те, що правильне в очах нашого Отця. Проте пагірки залишалися; народ і далі приносив там жертви та кадив. 44Йосафат також уклав мир із царем Ізраїлю.
45А решта діянь Йосафата, могутність, яку він виявив, і як він воював, — хіба не записано це в Книзі літописів царів Юдеї? 46А решту храмових блудників, що залишилися від днів його батька Аси, він вигнав із краю. 47В Едомі не було царя; царем правив намісник. 48Йосафат збудував таршіські кораблі, щоб плисти до Офіру по золото, але вони так і не вирушили, бо розбилися в Еціон-Ґевері. 49Тоді Ахазія, син Ахава, сказав Йосафатові: «Нехай мої слуги попливуть із твоїми слугами», але Йосафат відмовив. 50Йосафат спочив зі своїми батьками й був похований із ними в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював його син Єгорам.
Ахазія гнівить Отця
51Ахазія, син Ахава, почав царювати над Ізраїлем у Самарії сімнадцятого року Йосафата, царя Юдеї, і царював над Ізраїлем два роки. 52Він чинив зло в очах нашого Отця, ходячи шляхом свого батька, шляхом своєї матері та шляхом Єровоама, сина Неватового, який увів Ізраїль у гріх. 53Він служив Ваалові й поклонявся йому, розгнівляючи нашого Отця, Бога Ізраїлю, як робив і його батько.
