Числа 22

22 ¹Потім ізраїльтяни рушили й отаборилися на рівнинах Моаву, за Йорданом, навпроти Єрихону. ²А Валак, син Ціппора, побачив усе, що Ізраїль зробив амореям. ³Моав дуже злякався того народу, бо він був численний; Моав жахався ізраїльтян. ⁴Моав сказав старійшинам Мідіану: «Ця орда позлизує все навколо нас, як віл злизує траву на полі». Валак, син Ціппора, був тоді царем Моаву.

⁵Він послав посланців до Валаама, сина Беора, у Петор, що над Євфратом, у землю його народу, щоб покликати його. Він сказав: «Ось народ вийшов з Єгипту. Ось вони вкрили лице землі й оселилися навпроти мене. ⁶Прийди ж, прокляни мені цей народ, бо вони сильніші за мене. Може, тоді я зможу розбити їх і прогнати із землі, бо я знаю: кого ти благословиш, той благословенний, а кого проклянеш, той проклятий».

⁷Старійшини Моаву й старійшини Мідіану пішли, маючи в руках плату за ворожбу, і прийшли до Валаама, і переказали йому слова Валака.

⁸Він сказав їм: «Залишіться тут на ніч, і я дам вам відповідь, як скаже мені Бог». Тож моавські вельможі залишилися з Валаамом.

⁹Тоді наш Отець прийшов до Валаама й сказав: «Хто ці люди з тобою?»

¹⁰Валаам сказав нашому Отцеві: «Валак, син Ціппора, цар Моаву, прислав мені звістку: ¹¹Ось народ, що вийшов з Єгипту, вкрив лице землі. Прийди ж, прокляни мені його, — може, я зможу воювати проти нього й прогнати його».

¹²Але наш Отець сказав Валаамові: «Не йди з ними. Не проклинай того народу, бо він благословенний».

¹³Валаам устав того ранку й сказав Валаковим вельможам: «Вертайтеся до своєї землі, бо Бог не дозволив мені йти з вами».

¹⁴Моавські вельможі встали, пішли до Валака й сказали: «Валаам відмовився йти з нами».

¹⁵Тоді Валак знову послав вельмож — численніших і шановніших за перших. ¹⁶Вони прийшли до Валаама й сказали: «Так говорить Валак, син Ціппора: Нехай ніщо не стримає тебе прийти до мене, ¹⁷бо я щедро вшаную тебе й зроблю все, що ти мені скажеш. Тож прийди, прошу, і прокляни мені цей народ».

¹⁸Валаам відповів слугам Валака: «Навіть якби Валак дав мені свій дім, повний срібла та золота, я не зміг би переступити наказ Бога, зробивши щось мале чи велике. ¹⁹А тепер, прошу, залишіться й ви тут на ніч, щоб я дізнався, що ще скаже мені наш Отець».

²⁰І наш Отець прийшов до Валаама вночі та сказав йому: «Якщо ці люди прийшли покликати тебе, то встань і йди з ними, але роби лише те, що я тобі скажу».

²¹Тож Валаам устав уранці, осідлав свою ослицю й пішов з моавськими вельможами.

Наш Отець говорить через ослицю

²²Але гнів нашого Отця запалав, бо він пішов, і вісник нашого Отця став на дорозі як супротивник Валаама. Валаам їхав на своїй ослиці, і з ним були двоє його слуг. ²³Ослиця побачила вісника нашого Отця, що стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, і звернула з дороги в поле. Тож Валаам ударив ослицю, щоб повернути її на дорогу. ²⁴Тоді вісник нашого Отця став на вузькій стежці між виноградниками, де обабіч були мури. ²⁵Ослиця побачила вісника нашого Отця, притиснулася до муру й притиснула до нього Валаамову ногу, тож він знову її вдарив.

²⁶Вісник нашого Отця пішов далі й став у вузькому місці, де не було куди звернути ні праворуч, ні ліворуч. ²⁷Коли ослиця побачила вісника нашого Отця, вона лягла під Валаамом; його гнів спалахнув, і він ударив її своїм ціпком.

²⁸Тоді наш Отець відкрив ослиці рота, і вона сказала Валаамові: «Що я тобі зробила, що ти бив мене оці три рази?»

²⁹Валаам сказав ослиці: «Ти поглузувала з мене! Якби я мав меч у руці, то вбив би тебе зараз».

³⁰Ослиця сказала Валаамові: «Хіба я не твоя ослиця, на якій ти їздив усе своє життя аж до сьогодні? Чи я коли-небудь так з тобою чинила?» Він відповів: «Ні».

³¹Тоді наш Отець відкрив Валаамові очі, і той побачив вісника нашого Отця, що стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, і він низько вклонився й упав долілиць.

³²Вісник нашого Отця сказав йому: «Чому ти бив свою ослицю ці три рази? Я вийшов як супротивник, бо твоя дорога безрозсудна переді мною. ³³Ослиця побачила мене й відвернула від мене оці три рази. Якби вона не відвернула, я б уже вбив тебе, а її залишив би живою».

³⁴Валаам сказав вісникові нашого Отця: «Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі, щоб стати мені на перешкоді. Тепер, якщо це неприємно в твоїх очах, я повернуся назад».

³⁵Вісник нашого Отця сказав Валаамові: «Іди з цими людьми, але говори лише те, що я тобі скажу». Тож Валаам пішов далі з Валаковими вельможами.

³⁶Коли Валак почув, що Валаам іде, він вийшов зустріти його до моавського міста на кордоні Арнону, скраю кордону. ³⁷Валак сказав Валаамові: «Хіба я не посилав настійно покликати тебе? Чому ти не прийшов до мене? Невже я справді не можу вшанувати тебе?»

³⁸Валаам сказав Валакові: «Ось я прийшов до тебе тепер, але хіба можу я говорити будь-що? Я можу казати лише те, що Бог вкладе мені в уста».

³⁹Тож Валаам пішов з Валаком, і вони прийшли до Кіріят-Хуцоту. ⁴⁰Валак приніс у жертву волів та овець і послав частки Валаамові та вельможам, що були з ним. ⁴¹Уранці Валак узяв Валаама й вивів його на Бамот-Ваал, і звідти той побачив край народу.