Числа 21

21 ¹Коли ханаанець, цар Араду, що жив у Неґеві, почув, що Ізраїль іде дорогою Атарім, він напав на Ізраїль і захопив декого в полон. ²Ізраїль дав обітницю нашому Отцеві: «Якщо ти справді віддаси цей народ у мої руки, я вщент знищу їхні міста.» ³Наш Отець почув голос Ізраїля і віддав ханаанців; вони вщент знищили їх та їхні міста. Тому те місце назвали Хорма.

Мідний змій

⁴Вони вирушили від гори Гор до Червоного моря, щоб обійти землю Едома, але народ став нетерплячим у дорозі. ⁵Народ говорив проти нашого Отця і проти Мойсея: «Навіщо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми померли в пустелі? Немає хліба, немає води, і ми гидуємо цією жалюгідною їжею.»

⁶Тоді наш Отець послав отруйних змій між народ; вони кусали людей, і багато ізраїльтян померло. ⁷Народ прийшов до Мойсея і сказав: «Ми згрішили, говорячи проти нашого Отця і проти тебе. Помолися йому, щоб він забрав від нас змій.» І Мойсей помолився за народ.

⁸Наш Отець сказав Мойсеєві: «Зроби отруйну змію, настроми її на жердину; кожен укушений, хто гляне на неї, виживе.»

⁹Мойсей зробив мідного змія і настромив його на жердину; щоразу, коли змій когось кусав, той дивився на мідного змія і залишався живий. ^a a v9 Ісус указав на цю мить як на образ самого себе: як мідного змія було піднято, щоб помираючі могли глянути й жити, так само Сина було піднято, щоб кожен, хто дивиться на нього з вірою, міг жити (Івана 3:14-15).

Подорож до Моава

¹⁰Ізраїльтяни вирушили і отаборилися в Овоті. ¹¹Вони вирушили з Овота і отаборилися в Іє-Аварімі, у пустелі навпроти Моава, на схід. ¹²Звідти вони вирушили і отаборилися в долині Заред. ¹³Звідти вони рушили далі і отаборилися за Арноном, у пустелі, що простягається від землі амореїв; бо Арнон — це межа Моава з амореями. ¹⁴Тому Книга воєн нашого Отця каже: «Вагев у Суфі й ущелини Арнону, ¹⁵і схил ущелин, що повертає до місця Ар і сягає межі Моава.»

¹⁶Звідти вони пішли до Беера, криниці, де наш Отець сказав Мойсеєві: «Збери народ — і я дам їм воду.»

¹⁷Тоді Ізраїль заспівав цю пісню: «Пробийся, о кринице! Співайте їй! ¹⁸Криниця, яку копали князі, яку виривали вельможі народу своїми берлами й жезлами.» Потім із пустелі вони пішли до Маттани, ¹⁹від Маттани до Нагаліїла, від Нагаліїла до Бамота, ²⁰а від Бамота до долини на рівнині Моава, до вершини Фасги, що височить над пустищем.

Наш Отець віддає Сигона в їхні руки

²¹Тоді Ізраїль послав посланців до Сигона, царя амореїв, кажучи: ²²«Дозволь мені пройти через твою землю. Ми не звернемо ні на поле, ні у виноградник, не питимемо води з криниць. Ми підемо Царською дорогою, доки не перейдемо твоєї межі.»

²³Але Сигон не дозволив Ізраїлеві перейти через свою землю. Він зібрав увесь свій народ, вийшов у пустелю проти Ізраїля, дійшов до Ягацу і став воювати з Ізраїлем. ²⁴Ізраїль побив його мечем і зайняв його землю від Арнону до Яввоку — аж до аммонітян, чия межа була укріплена. ²⁵Ізраїль захопив усі ці міста й оселився в кожному аморейському місті — у Хешбоні та всіх навколишніх його селах. ²⁶Бо Хешбон був містом Сигона, царя амореїв, який воював із колишнім царем Моава і забрав у нього всю його землю аж до Арнону. ²⁷Тому поети кажуть: «Прийдіть до Хешбона — нехай його відбудують, нехай відновлять місто Сигона. ²⁸Бо вийшов вогонь із Хешбона, полум’я з міста Сигона. Воно пожерло Ар Моавський, володарів висот Арнону. ²⁹Горе тобі, Моаве! Ти загинув, народе Хамоша! Він зробив своїх синів утікачами, а дочок — полонянками в Сигона, царя амореїв. ³⁰Але ми їх побили; загинув Хешбон аж до Дивона. Ми спустошили все аж до Нофаху, що сягає Медеви.»

³¹Так Ізраїль оселився в землі амореїв. ³²Мойсей послав людей розвідати Язер; вони захопили його села і вигнали звідти амореїв. ³³Тоді вони повернули й пішли дорогою до Башану, і Ог, цар Башану, вийшов проти них з усім своїм народом, щоб воювати при Едреї.

³⁴Але наш Отець сказав Мойсеєві: «Не бійся його — я віддав у твої руки його, увесь його народ і його землю. Вчини з ним так, як ти вчинив із Сигоном, царем амореїв, що жив у Хешбоні.»

³⁵Вони побили його, його синів і весь його народ, не залишивши жодного вцілілого, і заволоділи його землею.