Числа 20

20 ¹У перший місяць уся громада Ізраїлю ввійшла в пустелю Цін, і народ оселився в Кадеші. Там померла Міріам, там і була похована. ²А води для громади не було, тож вони зібралися проти Мойсея та Аарона. ³Народ сперечався з Мойсеєм: «Краще б ми загинули тоді, коли загинули наші брати перед лицем нашого Отця! ⁴Навіщо ви привели громаду нашого Отця в цю пустелю, щоб ми тут повмирали, ми та наша худоба? ⁵Навіщо ви вивели нас із Єгипту в це погане місце? Тут немає ні збіжжя, ні смокв, ні винограду, ні гранатів — немає й води напитися.»

⁶Мойсей та Аарон відійшли від громади до входу в намет зборів, упали долілиць, і слава нашого Отця з’явилася їм. ⁷Наш Отець сказав Мойсеєві:

⁸«Візьми жезл, збери громаду — ти й Аарон, твій брат — і скажіть скелі перед їхніми очима, і вона дасть свою воду. Виведи для них воду зі скелі й напій громаду та їхню худобу.»

⁹І взяв Мойсей жезл з-перед нашого Отця, як він і звелів йому. ¹⁰Мойсей та Аарон зібрали громаду перед скелею. І сказав він: «Слухайте, бунтівники, — невже ми маємо вивести вам воду з цієї скелі?» ¹¹Мойсей підняв руку й двічі вдарив скелю своїм жезлом, і ринула вода рясно, і пила громада та їхня худоба. ^a a v11 Павло говорить нам, що ця скеля була Христос (1 Коринтян 10:4). Скелю вже було вдарено один раз раніше (Вихід 17); цього ж разу наш Отець звелів лише промовити до неї. Христа було вражено раз і назавжди — тепер нам потрібно тільки покликати його.

¹²Але наш Отець сказав Мойсеєві та Ааронові: «За те, що ви не повірили мені настільки, щоб вшанувати мене як святого перед ізраїльтянами, ви не введете цієї громади в землю, яку я дав їм.»

¹³Це води Мериви, де сини Ізраїлю сперечалися з нашим Отцем, і він явив свою святість серед них.

Едом відмовляє в безпечному проході

¹⁴Мойсей послав із Кадеша посланців до царя Едому: «Так говорить твій брат Ізраїль: Ти знаєш усі злигодні, які спіткали нас. ¹⁵Наші предки зійшли до Єгипту, і ми жили в Єгипті багато років, а єгиптяни погано поводилися з нами та нашими предками. ¹⁶І ми заволали до нашого Отця, і він почув наш голос, послав посланця й вивів нас із Єгипту. І ось ми в Кадеші, місті край твого кордону. ¹⁷Дозволь нам, будь ласка, пройти через твою землю. Ми не підемо ні полем, ні виноградником і не питимемо води з колодязів. Ми йтимемо Царським шляхом, не звертаючи ні праворуч, ні ліворуч, доки не пройдемо через твої землі.» ¹⁸Але Едом сказав йому: «Ти не пройдеш через мене, інакше я вийду проти тебе з мечем.» ¹⁹Народ Ізраїлю сказав йому: «Ми підемо битим шляхом, а якщо ми чи наша худоба питимемо твою воду, то заплатимо за неї. Тільки дозволь нам перейти пішки, більш нічого.» ²⁰Та він відказав: «Ти не пройдеш.» І вийшов Едом проти нього з великим військом і міцною рукою. ²¹Так Едом відмовився пропустити Ізраїль через свої землі, і Ізраїль відвернувся від нього.

Аарон приєднується до свого народу

²²Уся громада синів Ізраїлю вирушила з Кадеша й прийшла до гори Гор. ²³Біля гори Гор, на межі Едому, наш Отець сказав Мойсеєві та Ааронові:

²⁴«Аарон приєднається до свого народу. Він не ввійде в землю, яку я дав ізраїльтянам, бо ви обидва збунтувалися проти мого наказу біля вод Мериви. ^b b v24 «Приєднається до свого народу» — це лагідний вислів, що означає: Аарон помре й долучиться до своїх предків; ужитий знову у вірші 26. ²⁵Візьми Аарона та Елеазара, його сина, і виведи їх на гору Гор. ²⁶Зніми з Аарона його одежу й одягни в неї Елеазара, його сина. Аарон приєднається до свого народу й помре там.»

²⁷Мойсей зробив, як звелів наш Отець, і вони зійшли на гору Гор на очах усієї громади. ²⁸Мойсей зняв з Аарона одежу й одягнув у неї його сина Елеазара. Аарон помер там, на вершині гори, а Мойсей та Елеазар зійшли вниз. ²⁹Уся громада побачила, що Аарон помер, і ввесь дім Ізраїлю оплакував його тридцять днів.