Судді 6

6 ¹Ізраїль чинив зло в очах нашого Отця, і наш Отець віддав їх у руки Мідіяну на сім років. ²Рука Мідіяну здолала Ізраїль, тож ізраїльтяни влаштували собі сховки в горах, печери та твердині. ³Щоразу, коли Ізраїль засівав поля, приходили на них Мідіян, Амалик і народи сходу. ⁴Вони отаборювалися проти них, нищили врожай землі аж до Гази, не лишаючи Ізраїлеві їжі — ні вівці, ні вола, ні осла. ⁵Вони приходили зі своєю худобою та наметами, налітаючи, мов сарана; їх самих і їхніх верблюдів було безліч, і вони вдиралися в землю, щоб спустошити її. ⁶Так Ізраїль дуже знемігся через Мідіян, і ізраїльтяни заволали до нашого Отця.

⁷Коли сини Ізраїля заволали до нашого Отця через Мідіян,

⁸наш Отець послав пророка до Ізраїля, кажучи: «Ось що говорить наш Отець, Бог Ізраїля: Я вивів вас із Єгипту, з дому рабства. ⁹Я врятував вас від Єгипту та від усіх ваших гнобителів; Я прогнав їх перед вами й віддав вам їхню землю. ¹⁰Я сказав вам: Я — ваш Отець; не бійтеся аморейських богів, у землі яких ви живете. Та ви не послухалися мого голосу».

¹¹Посланець нашого Отця прийшов і сів під дубом в Офрі, що належав Йоашеві авіезритові, а його син Гедеон тим часом молотив пшеницю в чавильні, щоб заховати її від Мідіяну.

¹²Посланець нашого Отця з’явився йому й сказав: «Наш Отець з тобою, звитяжний воїне».

¹³Гедеон сказав йому: «Благаю, пане мій, якщо наш Отець з нами, то чому все це сталося? Де всі його чудеса, про які розповідали наші предки, кажучи: „Хіба не вивів він нас із Єгипту?“ А тепер наш Отець покинув нас, віддавши нас у руки Мідіяну».

¹⁴Наш Отець обернувся до нього: «Іди з цією твоєю силою й врятуй Ізраїль від руки Мідіяну. Хіба не Я послав тебе?»

¹⁵Він сказав: «Благаю, Владико мій Отче, як я можу врятувати Ізраїль? Мій рід найслабший у Манасії, а я найменший у домі мого батька».

¹⁶Наш Отець сказав йому: «Але Я буду з тобою, і ти поб’єш Мідіян, як одного чоловіка».

¹⁷Гедеон сказав: «Якщо я знайшов ласку в тебе, дай мені знак, що це справді ти говориш зі мною.

¹⁸Прошу, не йди звідси, доки я не повернуся й не принесу свого дару, щоб покласти його перед тобою». Він сказав: «Я залишуся, доки ти не повернешся».

¹⁹Гедеон пішов, приготував козеня та прісний хліб із близько двадцяти кварт борошна, поклав м’ясо в кошик, а юшку в горщик, приніс їх йому під дуб і подав.

²⁰Посланець нашого Отця сказав йому: «Візьми м’ясо та прісний хліб, поклади їх на цю скелю і вилий юшку». Так він і зробив.

²¹Посланець нашого Отця простягнув кінець палиці, що була в його руці, і торкнувся м’яса та прісного хліба. Вогонь піднявся зі скелі й пожер м’ясо та прісний хліб, і посланець нашого Отця зник з його очей.

²²Зрозумівши, що це був посланець нашого Отця, Гедеон сказав: «Горе мені, о Владико Отче! Бо я побачив твого посланця віч-на-віч!»

²³Але наш Отець сказав: «Мир тобі. Не бійся, ти не помреш».

²⁴Гедеон збудував там жертовник нашому Отцеві й назвав його «Наш Отець — це мир». Він і досі стоїть в Офрі авіезритів. ^a a v24 Гедеон назвав цей жертовник «Наш Отець — це мир» — на пам’ять про мир, який наш Отець проголосив над ним, коли той жахався, що помре, бо побачив його.

²⁵Тієї ночі наш Отець сказав йому: «Візьми бика твого батька, другого, семирічного, зруйнуй жертовник Ваала, що належить твоєму батькові, і зрубай стовп Ашери біля нього. ²⁶Потім збудуй належний жертовник мені, твоєму Отцеві, на вершині цієї твердині. Візьми другого бика й принеси його як цілопалення на дровах зі стовпа Ашери, який ти зрубаєш».

²⁷Гедеон узяв десятьох слуг і зробив так, як сказав йому наш Отець. Та оскільки він надто боявся своєї родини і мешканців міста, щоб діяти вдень, він зробив це вночі.

²⁸Коли мешканці міста встали рано-вранці, то жертовник Ваала лежав зруйнований, стовп Ашери біля нього був зрубаний, а другого бика принесено в жертву на щойно збудованому жертовнику. ²⁹Вони питали одне одного: «Хто це зробив?» Після того як розшукали й розпитали, їм сказали: «Це зробив Гедеон, син Йоаша».

³⁰Мешканці міста сказали Йоашеві: «Виведи свого сина, щоб він помер, бо він зруйнував жертовник Ваала і зрубав стовп Ашери біля нього». ³¹Йоаш сказав натовпу, що стояв проти нього: «Чи ви будете обстоювати справу Ваала? Чи рятувати його? Хто обстоює його, той помре до ранку. Якщо він бог, нехай сам себе боронить, бо хтось зруйнував його жертовник». ³²Того дня Гедеона назвали Єруббаалом — «Нехай Ваал змагається з ним» — бо він зруйнував жертовник Ваала.

³³Увесь Мідіян, Амалик і народи сходу об’єдналися, переправилися й отаборилися в долині Ізреел. ³⁴Тоді Дух нашого Отця зійшов на Гедеона, і він засурмив у ріг, і авіезритів скликали, щоб ішли за ним. ³⁵Він розіслав послів по всій Манасії, і вони теж згуртувалися за ним, а також до Асира, Завулона та Нефталима, які прийшли їм назустріч.

³⁶Гедеон сказав нашому Отцеві: «Якщо ти справді врятуєш Ізраїль моєю рукою, як ти обіцяв, ³⁷то ось я кладу вовняне руно на тік. Якщо роса буде тільки на руні, а вся земля лишиться сухою, то я знатиму, що ти врятуєш Ізраїль моєю рукою, як ти сказав».

³⁸Так і сталося. Наступного ранку він устав рано, стиснув руно й вичавив із нього росу — повну чашу води.

³⁹Тоді Гедеон сказав нашому Отцеві: «Не гнівайся; дозволь мені сказати ще раз. Дозволь мені ще раз зробити випробування з руном: нехай руно залишиться сухим, а роса буде на всій землі».

⁴⁰Тієї ночі наш Отець так і зробив. Тільки руно було сухе; роса вкрила всю землю.