Єремія 20

20 ¹Пашхур, син Іммера, священник і головний наглядач у домі нашого Отця, почув, як Єремія пророкує це. ²Пашхур ударив пророка Єремію і забив його в колоду біля верхньої Веніяминової брами, у домі нашого Отця. ³Наступного дня Пашхур звільнив Єремію з колоди. Єремія сказав: «Наш Отець назвав тебе не Пашхуром, а Маґор-Міссавівом — Жах Навколо. ^a a v3 Маґор-Міссавів означає «жах навколо» — нове ім'я називає той страх, що його Пашхурові принесуть його власні вчинки.

⁴Ось що каже наш Отець: „Я зроблю тебе жахом для тебе самого й для твоїх друзів. Вони впадуть від меча своїх ворогів у тебе на очах. Я віддам усю Юдею в руки царя вавилонського; він вижене їх до Вавилона і вразить їх мечем. ⁵Я віддам багатство цього міста, його майно й коштовності, а також скарби юдейських царів у руки їхніх ворогів, які розграбують, заберуть і понесуть усе це до Вавилона. ⁶А ти, Пашхуре, і всі, хто у твоєму домі, підете в полон, прийдете до Вавилона і там помрете й будете поховані — ти й усі твої друзі, яким ти пророкував неправду.“»

Єремія волає до свого Отця

⁷Ти обманув мене, Отче мій, і я був обманутий; ти осилив мене й переміг. Я став посміховиськом цілий день; усі насміхаються з мене. ⁸Щоразу, коли я говорю, я волаю, кричу: «Насильство й руйнування!» Бо слово нашого Отця принесло мені глум і зневагу цілий день. ⁹Але коли я кажу: «Не згадуватиму про нього й не говоритиму більше в його ім'я», тоді в моєму серці постає щось схоже на палючий вогонь, замкнений у моїх кістках. Я виснажений, стримуючи його, і не можу. ¹⁰Бо я чую шепіт багатьох: «Жах навколо! Викажіть його! Викажімо його!» Усі мої близькі друзі чатують на моє падіння: «Може, його вдасться обманути, і тоді ми переможемо його й помстимося йому». ¹¹Але наш Отець зі мною, мов грізний воїн; тому мої переслідувачі спіткнуться й не переможуть. Вони зазнають цілковитої ганьби, бо не досягли успіху; їхня вічна неслава ніколи не забудеться. ¹²Отче небесних військ, ти, що випробовуєш праведного й бачиш серце та розум, дай мені побачити твою справедливість над ними, бо я доручив тобі свою справу. ¹³Співайте нашому Отцеві! Хваліте нашого Отця! Бо він визволив життя вбогого з лабет лиходіїв. ¹⁴Нехай день, коли я народився, буде проклятий! Нехай день, коли моя мати народила мене, ніколи не буде благословенний. ¹⁵Нехай той чоловік, що приніс моєму батькові звістку: «Народився в тебе син!» — буде проклятий за те, що дуже його втішив. ¹⁶Нехай той чоловік буде, як ті міста, що їх наш Отець зруйнував без жалю. Нехай чує крик уранці й бойову тривогу опівдні, ¹⁷бо не вбив мене ще в утробі, щоб моя мати стала мені могилою, а її лоно — моїм вічним спочинком. ¹⁸Навіщо я взагалі вийшов з утроби, щоб бачити біду й горе і закінчити свої дні в ганьбі?