Отець відповідає на благання Седекії
Цар Седекія посилає вісників у надії на чудо проти Вавилону. Відповідь — протилежність чуду: наш Отець сам воюватиме проти свого міста. Перед народом поставлено дві дороги: загинути в мурах або здатися й жити. Царський дім мусить судити справедливо.
21 1Слово, що надійшло до Єремії від нашого Отця, коли цар Седекія послав до нього Пашхура, сина Малхії, та священника Софонію, сина Маасеї: 2«Благаємо, запитай за нас нашого Отця, бо Навуходоносор, цар вавилонський, нападає на нас. Можливо, наш Отець учинить з нами за всіма своїми чудами, і ворог відступить від нас.»
3Тоді Єремія сказав їм: «Скажіть Седекії так:
4Так говорить Отець Ізраїлю: „Ось я поверну назад зброю у ваших руках, якою ви воюєте проти царя вавилонського та вавилонян, що облягають вас за муром, і зберу її посеред цього міста. 5Я сам воюватиму проти вас простягнутою рукою та міцним раменом, у гніві, люті та великому обуренні. 6Я вражу мешканців цього міста — і людей, і тварин; вони помруть від великої моровиці. 7Потім, — каже наш Отець, — я віддам Седекію, царя юдейського, його слуг і народ у цьому місті, що вцілів від моровиці, меча та голоду, у руки Навуходоносора, царя вавилонського, їхніх ворогів, що шукають їхнього життя. Він вразить їх мечем — без жалю, без пощади, без милосердя.“»
8А цим людям скажи, що каже наш Отець: Ось я кладу перед вами дорогу життя й дорогу смерті. 9Хто залишиться в цьому місті, помре від меча, голоду та моровиці; а хто вийде й здасться вавилонянам, що облягають вас, той житиме й збереже своє життя як здобич. 10Я звернув своє обличчя проти цього міста на зло, а не на добро, — каже наш Отець. Воно буде віддане цареві вавилонському, і він спалить його вогнем.
Слово Отця до дому Давидового
11А домові царя юдейського скажи: Слухайте слово нашого Отця!
12Доме Давидів, так говорить наш Отець: Судіть справедливо щоранку, визволяйте пограбованого з руки гнобителя, щоб мій гнів не спалахнув, мов вогонь, і не палав так, що ніхто його не погасить, — через ваші злі вчинки. 13Ось я проти тебе, що живеш над долиною, ти, скеле рівнини, — каже наш Отець, — ти, що кажеш: «Хто може зійти проти нас? Хто ввійде в наші оселі?» a a v13 Єрусалим стояв на високому пасмі над навколишніми долинами, що давало його мешканцям оманливу впевненість, ніби місто неприступне. 14«Я покараю тебе за плодами твоїх учинків, — каже наш Отець. — Я розпалю вогонь у її лісі, і він пожере все навколо неї.»
