Єремія 22

22 ¹Так говорить наш Отець: Зійди до дому царя Юдеї й промов там це слово,

²і скажи: Послухай слово нашого Отця, царю Юдеї, що сидиш на престолі Давидовім, — ти, твої слуги й твій народ, що входите цими воротами. ³Так говорить наш Отець: Чиніть правосуддя та справедливість; рятуйте пограбованого з руки гнобителя. Не кривдьте чужинця, сироти чи вдови, не чиніть їм насильства й не проливайте тут невинної крові. ⁴Бо якщо ви справді це робитимете, то цими воротами входитимуть царі, що сидять на престолі Давидовім, їдучи на колісницях і конях, — цар, його слуги та його народ. ⁵А якщо не послухаєте цих слів, то клянуся самим собою, — каже наш Отець, — що цей дім стане руїною.

⁶Бо так говорить наш Отець про царський дім Юдеї: Ти для мене Ґілеад, вершина Лівану, — та я зроблю тебе пустелею, містами, де ніхто не живе. ⁷Я призначу проти тебе руйнівників, кожного зі своєю зброєю; вони зрубають твої добірні кедри і кинуть їх у вогонь.

⁸Багато народів проходитимуть повз це місто й питатимуть одне одного: «Чому Господь учинив так із цим великим містом?»

⁹І дадуть відповідь: «Бо вони покинули заповіт свого Отця, поклонялися іншим богам і служили їм».

Отець говорить про Шаллума

¹⁰Не плачте за померлим і не ридайте за ним; краще гірко плачте за тим, хто відходить, бо він ніколи не повернеться, щоб побачити землю свого народження.

¹¹Так говорить наш Отець про Шаллума, сина Йосії, царя Юдеї, що став царем після свого батька й покинув це місце: Він ніколи не повернеться. ¹²Він помре там, куди його забрали в полон, і більше ніколи не побачить цієї землі.

¹³Горе тому, хто будує свій дім неправедністю, а свої горниці — несправедливістю, хто змушує свого ближнього працювати задарма й не дає йому його платні, ¹⁴хто каже: «Збудую собі величезний дім із просторими горницями», і прорубує широкі вікна в ньому, оббиває його кедром і фарбує його яскраво-червоним.

¹⁵Чи ти царюєш тому, що змагаєшся з іншими кедром? Твій батько їв і пив, проте чинив правосуддя та справедливість, і тоді велося йому добре.

¹⁶Він захищав справу бідного й убогого, і тому велося добре. Хіба не це означає — знати мене? — каже наш Отець. ¹⁷Але твої очі та твоє серце звернені лише на твою нечесну наживу, на пролиття невинної крові та на вчинення гноблення й насильства.

¹⁸Тому так говорить наш Отець про Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї: Ніхто не оплакуватиме його: «Ой, брате мій!» чи «Ой, сестро моя!» Ніхто не оплакуватиме його: «Ой, пане!» чи «Ой, величносте!» ¹⁹Його поховають похованням осла — виволочать і викинуть геть за ворота Єрусалима. ²⁰Зійди на Ліван і кричи; піднеси свій голос у Башані; кричи з Аваріму, бо всі твої коханці розчавлені. ^a a v20 Аварім — це гірське пасмо на схід від річки Йордан, біля моавських рівнин. ²¹Я говорив до тебе за часів твого благополуччя, але ти сказала: «Не слухатиму». Такою була твоя дорога від самої молодості — ти не слухалася мого голосу. ²²«Вітер випасе геть усіх твоїх пастухів, а твої коханці підуть у полон; тоді ти будеш осоромлена й принижена через усе своє беззаконня. ²³Ти, що живеш на Лівані, угніздилася серед кедрів, як же ти стогнатимеш, коли нападуть на тебе пологові болі, мука, як у жінки, що народжує!»

²⁴Як я живий, — каже наш Отець, — навіть якби Конія, син Єгоякима, царя Юдеї, був перснем-печаткою на моїй правиці, я зірвав би тебе звідти. ²⁵«Я віддам тебе в руки тих, хто шукає твоєї душі, тих, кого ти жахаєшся, — Навуходоносора, царя Вавилонського, і вавилонян. ²⁶Я закину тебе й твою матір, що породила тебе, в іншу землю, де жоден із вас не народився, — і там ви помрете. ²⁷А до землі, куди вони прагнуть повернутися, вони ніколи туди не повернуться».

²⁸Хіба цей чоловік Конія — зневажений, розбитий горщик, посудина, якої ніхто не хоче? Чому викинуто його та його дітей і закинуто в землю, якої вони не знають? ²⁹Земле, земле, земле, послухай слово нашого Отця!

³⁰Так говорить наш Отець: Запишіть цього чоловіка бездітним, чоловіком, якому не таланитиме за його життя; бо нікому з його нащадків не таланитиме, ніхто не сяде на престолі Давидовім і не правитиме більше в Юдеї.