Отець обіцяє свого праведного Царя
Пастирі розпорошили отару, тож наш Отець сам її збере й підніме з Давида праведну Парость, що зватиметься «Господь — наша Праведність». А тоді він обертається проти пророків, які бачать власні сни й видають їх за його слово. Він не далекий Отець, який нічого не бачить.
23 1«Горе пастирям, що нищать і розганяють овець мого пасовища!» — каже наш Отець. 2Тож так говорить наш Отець Ізраїля про пастирів, що пасуть мій народ: «Ви розпорошили моє стадо й розігнали його, а про нього не дбали. Тепер я покараю вас за зло, яке ви вчинили, — каже наш Отець. 3Потім я зберу останок мого стада з усіх земель, куди я розігнав їх, і поверну їх до їхнього пасовища, і будуть вони плідними й розмножаться. 4Я поставлю над ними пастирів, які пастимуть їх; вони вже не боятимуться й не жахатимуться, і жоден із них не пропаде, — каже наш Отець. 5Ось надходять дні, — каже наш Отець, — коли я підніму Давидові праведну Парость, і він царюватиме як цар і діятиме мудро, і чинитиме правосуддя та праведність у краю. 6За його днів Юда врятується, а Ізраїль житиме безпечно. І ось ім’я, яким його називатимуть: Господь — наша Праведність.»
7«Тож надходять дні, — каже наш Отець, — коли вже не казатимуть: „Як живий ваш Отець, який вивів народ Ізраїлю з Єгипту,“ 8а натомість: „Як живий ваш Отець, який вивів і привів назад нащадків дому Ізраїлевого із північної землі та з усіх земель, куди він розігнав їх.“ Тоді вони житимуть на своїй власній землі.»
Отець викриває неправдивих пророків
9Про пророків: серце моє розбите; усі мої кості тремтять. Я наче п’яний, наче той, кого здолало вино, через нашого Отця та його святі слова. 10Бо земля повна перелюбників; через прокляття земля сумує, і висохли пасовища пустелі. Їхні дороги лихі, і вони зловживають своєю владою.
11«І пророк, і священник безбожні; навіть у моєму домі я знайшов їхнє зло, — каже наш Отець. 12Тому їхня дорога стане для них наче слизькі стежки в темряві, на які їх штовхнуть, і вони впадуть; бо я наведу на них біду в рік їхньої кари, — каже наш Отець. 13У пророках Самарії я бачив огидне: вони пророкували Ваалом і збили з дороги мій народ, Ізраїль. 14А серед пророків Єрусалима я бачив жахливе: вони чинять перелюб, живуть неправдою, підтримують руки злочинців, тож ніхто не відвертається від свого зла. Усі вони стали для мене наче Содом, а мешканці його — наче Гоморра.»
15Тож так говорить Отець небесних воїнств про пророків: «Я нагодую їх гіркою їжею і напою їх отруєною водою, бо безбожність поширилася по всьому краю від пророків Єрусалима.»
16Так говорить Отець небесних воїнств: «Не слухайте пророків, які пророкують вам; вони сповнюють вас марною надією, промовляючи видіння зі своєї уяви, а не з моїх уст. 17Вони постійно кажуть тим, хто зневажає моє слово: „Матимете мир,“ а кожному, хто вперто чинить за своїм серцем, кажуть: „Біда не прийде на вас.“»
18Бо хто з них стояв у раді нашого Отця, щоб побачити й почути його слово? Хто зважав на його слово й слухав? 19Ось буря нашого Отця вийшла в гніві, вихор крутливий; вона впаде на голови нечестивих. 20Гнів нашого Отця не вщухне, доки він повністю не здійснить задумів свого серця. У майбутні дні ви ясно це зрозумієте.
21«Я не посилав цих пророків, а вони побігли; я не говорив до них, а вони пророкували. 22Та якби вони стояли в моїй раді, то проголошували б мої слова моєму народові й завернули б їх з їхньої злої дороги та від зла їхніх учинків. 23Чи я ваш Отець лише зблизька, — каже наш Отець, — а не ваш Отець і здалека? 24Чи може хтось сховатися в потаємних місцях, де я не побачу його? — каже наш Отець. Хіба не наповнюю я небо та землю? — каже наш Отець.»
25«Я чув пророків, які пророкують неправду моїм ім’ям, заявляючи: „Мені снилося! Мені снилося!“ 26Доки неправда наповнюватиме серця пророків, які пророкують оману своїх сердець? 27Вони задумали, щоб мій народ забув моє ім’я через сни, які вони розповідають одне одному, як їхні предки забули моє ім’я заради Ваала. 28Нехай пророк, що має сон, розповість його, а той, хто має моє слово, нехай вірно говорить моє слово. Що солома проти пшениці? — каже наш Отець. 29Хіба моє слово не наче вогонь, — каже наш Отець, — і не наче молот, що розбиває скелю?»
30«Тому, ось, я проти пророків, — каже наш Отець, — які крадуть мої слова одне в одного. 31Ось, я проти пророків, — каже наш Отець, — які плещуть своїми язиками, а проте заявляють: „Бог сказав.“ 32Я проти тих, хто пророкує неправдиві сни, — каже наш Отець; вони розповідають їх і зводять мій народ своєю неправдою та безрозсудним вихвалянням. Я не посилав і не наказував їм, і вони анітрохи не допомагають цьому народові, — каже наш Отець.»
Ви — тягар
33«Коли цей народ, пророк чи священник запитає: „Який тягар нашого Отця?“, скажи їм: „Ви — тягар! Я відкину вас, — каже наш Отець.“ a a v33 Слово, що означає «пророцтво», означає також «тягар». Народ вимагає послання; наш Отець відповідає, що саме їхня невірність і є тягарем, який він складе з себе. 34Пророка, священника чи людину, що скаже: „Тягар нашого Отця,“ — я покараю того чоловіка та його дім. 35Кожен із вас нехай каже своєму ближньому та братові: „Що відповів наш Отець?“ або „Що сказав наш Отець?“ 36Та більше ніколи не кажіть „тягар нашого Отця,“ бо власне слово кожного стає його тягарем; ви перекрутили слова живого Отця небесних воїнств. 37Скажи пророкові так: „Що відповів тобі наш Отець?“ або „Що сказав наш Отець?“ 38Та якщо ви кажете: „Тягар нашого Отця,“ — то ось що каже наш Отець: оскільки ви промовляли ці слова: „Тягар нашого Отця,“ — хоч я посилав вам звістку, кажучи: „Не кажіть: Тягар нашого Отця, 39то ось, я справді підніму вас, наче тягар, і відкину вас геть від свого обличчя — вас і місто, яке я дав вам та вашим предкам. 40І наведу на вас вічну ганьбу та довічний сором, який ніколи не забудеться.“»