Єзекіїль 20

20 ¹Сьомого року, п’ятого місяця, десятого дня місяця прийшли деякі зі старійшин Ізраїлю, щоб запитати нашого Отця, і сіли переді мною.

²Тоді було до мене слово нашого Отця:

³Смертний, скажи старійшинам Ізраїлю: Так говорить Владика Отець: Чи ви прийшли питати мене? Як живий я, не дозволю вам питати мене, — говорить Владика Отець.

⁴Чи будеш судити їх? Чи будеш судити їх, смертний? Тоді викрий перед ними мерзоти, що їх чинили їхні предки, ⁵і скажи їм: Так говорить Владика Отець: Того дня, коли я вибрав Ізраїль, я підняв руку в клятві до нащадків дому Якова й відкрився їм у Єгипті. Піднятою рукою я сказав їм: «Я — ваш Отець». ⁶Того дня я поклявся вивести їх з Єгипту в землю, яку я розвідав для них, що тече молоком і медом, найкращу з усіх земель.

⁷І сказав я їм: «Нехай кожен з вас відкине мерзенні образи, на яких спинилися ваші очі; не опоганюйте себе ідолами Єгипту. Я — ваш Отець».

⁸Але вони збунтувалися проти мене й не хотіли слухати; ніхто не відкинув мерзот, за які трималися їхні очі, і ніхто не покинув ідолів Єгипту. Тож я сказав, що виллю на них свій гнів і вичерпаю на них свою лють там, у Єгипті. ⁹Та задля свого імені я вчинив так, щоб воно не було зневажене перед народами, серед яких вони жили й перед якими я відкрився, вивівши їх з Єгипту.

¹⁰Тож я вивів їх з Єгипту й привів у пустелю. ¹¹Я дав їм свої постанови й об’явив їм свої закони — хто їх виконує, той житиме. ¹²Я також дав їм свої суботи як знак між нами, щоб вони знали, що я — їхній Отець, який освячує їх.

¹³Але дім Ізраїля збунтувався проти мене в пустелі. Вони не захотіли ходити за моїми постановами й відкинули мої закони — хоч хто їх дотримується, той ними живе — і цілком зневажили мої суботи. Тож у пустелі я сказав, що виллю на них свій гнів, щоб знищити їх. ¹⁴Та задля свого імені я вчинив так, щоб воно не було зневажене перед народами, які бачили, як я вивів їх. ¹⁵У пустелі я також підняв руку, клянучись не вводити їх у землю, яку я дав їм, — що тече молоком і медом, найпрекраснішу з усіх земель, — ¹⁶бо вони відкинули мої закони, знехтували моїми постановами й зневажили мої суботи, а їхні серця линули до їхніх ідолів. ¹⁷Та я змилосердився над ними й не вигубив їх у пустелі. ¹⁸У пустелі я сказав їхнім дітям: Не ходіть за правилами ваших батьків, не дотримуйтесь їхніх законів і не опоганюйтесь їхніми ідолами. ¹⁹«Я — ваш Отець; дотримуйтесь моїх постанов і пильно виконуйте мої закони. ²⁰Святіть мої суботи; вони будуть знаком між нами, щоб ви знали, що я — ваш Отець».

²¹Але діти збунтувалися проти мене. Вони не ходили за моїми постановами й не дотримувались моїх законів — людина, яка їх виконує, житиме — і зневажили мої суботи. Тож я сказав, що виллю на них свій гнів, вичерпуючи на них свою лють у пустелі. ²²Та я стримав свою руку й учинив задля свого імені, щоб воно не було зневажене перед народами, які бачили, як я вивів їх. ²³Піднятою рукою я поклявся їм у пустелі, що розпорошу їх серед народів і розсію по землях, ²⁴бо вони не виконували моїх законів, відкинули мої постанови, зневажили мої суботи, а їхні очі жадали ідолів їхніх батьків. ²⁵Тож я дав їм устави, які не були добрі, і закони, якими вони не могли жити; ^a a v25 Це не означає, що наш Отець дав злі накази. Відкинувши його добрі закони, народ був відданий згубним звичаям, які сам обрав, — їхнє ідолопоклонство було лишене йти своїм смертоносним шляхом. ²⁶Я допустив, щоб вони опоганилися своїми дарами — кожен первісток приносився в жертву, — щоб сповнити їх жахом, аби вони пізнали, що я — їхній Отець.

²⁷Тож, смертний, скажи народові Ізраїлю: Так говорить Владика Отець: І в цьому ваші предки хулили мене, зрадивши мене: ²⁸Після того, як я привів їх у землю, яку поклявся дати їм, піднявши руку, вони побачили кожен високий пагорб і кожне розлоге дерево й приносили там свої жертви, подавали дари, що гнівили мене, підносили свій запашний кадильний дим і виливали свої узливання. ²⁹Тоді я запитав їх: Що це за висота, на яку ви постійно ходите? (Її й донині звуть Бама.). ^b b v29 Ім’я Бама означає язичницьку «висоту». Запитання обігрує його звучання — «що це за висота, на яку ви постійно ходите?» — і ця назва закріпилася.

³⁰Тож скажи народові Ізраїлю: Так говорить Владика Отець: Невже ви будете опоганювати себе, як ваші предки, і жадати їхніх мерзенних образів? ³¹Коли ви приносите жертви й проводите своїх дітей через вогонь, ви й далі опоганюєте себе всіма своїми ідолами, навіть нині. То невже ви будете питати мене, доме Ізраїлю? Як живий я, — говорить Владика Отець, — не дозволю вам питати мене.

³²Ви кажете: «Будьмо, як народи, як племена інших земель, що служать дереву й каменю». Але те, що задумує ваш розум, ніколи не станеться.

³³Як живий я, — говорить Владика Отець, — я царюватиму над вами міцною рукою, простягненим раменом і вилитим гнівом. ³⁴«Я виведу вас з-поміж народів, зберу вас із земель, де ви були розпорошені, міцною рукою, простягненим раменом і вилитим гнівом. ³⁵Я приведу вас у пустелю народів і там судитиму вас віч-на-віч». ³⁶Як я судив ваших предків у пустелі Єгипту, так судитиму й вас, — говорить Владика Отець. ³⁷«Я перелічу вас, коли ви проходитимете під моїм жезлом, і введу вас в узи заповіту. ^c c v37 Пастухи лічили й оглядали свою отару, проводячи овець одну за одною під піднятим жезлом. Наш Отець змальовує себе як пастуха, що лічить своїх власних. ³⁸Я очищу з-поміж вас тих, хто повстає й бунтує проти мене. Я виведу їх із землі, де вони живуть, але вони не ввійдуть у землю Ізраїлю. Тоді ви пізнаєте, що я — ваш Отець».

³⁹А ви, народе Ізраїлю, так говорить Владика Отець: Ідіть, кожен із вас, служіть своїм ідолам! Але потім ви неодмінно послухаєте мене й не будете більше зневажати моє святе ім’я своїми дарами та своїми ідолами. ⁴⁰Бо на моїй святій горі, на високій горі Ізраїлю, — говорить Владика Отець, — там, у землі, увесь народ Ізраїлю служитиме мені, і там я прийму їх. Там я зажадаю ваших жертв, ваших найкращих дарів і всіх ваших святих приношень. ⁴¹«Я прийму вас, як запашний кадильний дим, коли виведу вас з-поміж народів і зберу вас із земель, де ви були розпорошені, і через вас я явлю свою святість перед народами. ⁴²Тоді ви пізнаєте, що я — ваш Отець, коли приведу вас у землю Ізраїлю, у землю, яку я, піднявши руку, поклявся дати вашим предкам. ⁴³Там ви згадаєте свою поведінку й усі вчинки, якими ви опоганилися, і зненавидите самих себе за все зло, яке ви вчинили. ⁴⁴Ви пізнаєте, що я — ваш Отець, коли вчиню з вами задля свого імені, а не за вашими злими дорогами й розбещеними вчинками, народе Ізраїлю, — говорить Владика Отець».

Вогонь проти півдня

⁴⁵Було до мене слово нашого Отця:

⁴⁶Смертний, оберни обличчя до півдня; проповідуй проти нього й пророкуй проти лісу південного краю. ⁴⁷Скажи південному лісові: Слухай слово нашого Отця. Так говорить Владика Отець: Ось я запалю в тобі вогонь, що пожере кожне дерево, і зелене, і сухе. Його полум’я не погасне; воно обпалить кожне обличчя від півдня до півночі. ⁴⁸І всі побачать, що це я, ваш Отець, запалив його; воно не згасне.

⁴⁹Тоді я сказав: «Ах, Владико Отче! Вони кажуть про мене: „Хіба він не просто говорить притчами?“»