Єзекіїль 21

21 ¹Було до мене слово нашого Отця:

²Сину людський, повернися обличчям до Єрусалима, проповідуй проти його святинь, пророкуй проти землі Ізраїлю, ³і скажи землі Ізраїлю: «Так говорить твій Отець: Я проти тебе. Я вийму свій меч із піхов і вигублю з тебе і праведного, і нечестивого. ⁴За те, що я вигублю з тебе і праведного, і нечестивого, меч мій вийде зі своїх піхов проти кожного — від півдня до півночі. ⁵Тоді кожен дізнається, що я — Отець. Я вийняв свій меч із піхов, і він більше не повернеться.

⁶А ти, сину людський, стогни! Стогни на їхніх очах із розбитим серцем і в гіркій скорботі. ⁷І коли запитають тебе: „Чому ти стогнеш?“ — скажи: „Через звістку, що надходить. Кожне серце розтане, кожна рука ослабне, кожен дух зомліє, кожне коліно стане, як вода. Ось воно надходить і неодмінно збудеться, — каже Владика Отець.“»

⁸Було до мене слово нашого Отця:

⁹Сину людський, пророкуй і скажи: Так говорить Владика Отець: «Меч, меч нагострений, а також начищений, ¹⁰нагострений для різанини, начищений, щоб блищати, як блискавка. То чи будемо радіти? Меч зневажає жезл мого сина, як і кожне дерево. ¹¹Меч призначено для начищення, щоб стиснути його в руці; він нагострений і начищений, готовий для руки ката. ¹²Голоси і кричи, сину людський, бо він іде проти мого народу; він іде проти всіх Ізраїлевих князів. Їх віддано мечу разом із моїм народом. Тож удар себе по стегні від горя.» ¹³Справді, його буде випробувано. А що, коли навіть жезла, який він зневажає, більше не буде? — каже Владика Отець. ¹⁴«Тож ти, сину людський, пророкуй і плесни в долоні. Нехай меч упаде двічі, ба навіть тричі — меч для різанини, меч для великої різанини, що оточує їх з усіх боків, ¹⁵щоб розтанули серця і полягло багато. Біля всіх їхніх брам я поставив меч для різанини. Ах! Його зроблено, щоб блищати, як блискавка, його оголено для різанини. ¹⁶Рубай праворуч, тоді ліворуч, куди б не повернулося твоє лезо. ¹⁷Я теж сплесну в долоні, і мій гнів ущухне. Я, ваш Отець, промовив це.»

¹⁸Було до мене слово нашого Отця:

¹⁹«Сину людський, признач дві дороги, якими піде меч вавилонського царя, — обидві з одного краю. Постав дороговказ там, де дорога розгалужується до міста. ²⁰Признач одну дорогу, щоб меч ішов проти Рабби аммонітян, а другу — проти Юдеї та укріпленого Єрусалима.» ²¹Цар вавилонський зупиняється на роздоріжжі, де розходяться дві дороги, щоб ворожити: трясе стрілами, радиться з домашніми божками, розглядає печінку. ^a a v21 Трясіння стрілами, звертання до домашніх божків і розглядання печінки тварини — три вавилонські способи ворожіння, застосовані тут, щоб вирішити, на яке місто напасти першим. ²²У його правій руці випадає жереб на Єрусалим: ставити тарани, наказати різанину, підняти бойовий клич, поставити тарани проти брам, насипати вал і звести облогові споруди. ²³Тим, хто присягнув йому на вірність, це видаватиметься хибним віщуванням, але він нагадає їм про їхню провину і схопить їх.

²⁴Тож так говорить Владика Отець: «За те, що ти нагадав про свою провину своїм відкритим бунтом, виставивши напоказ свої гріхи в усіх своїх учинках, — за те, що про тебе згадано, ти будеш схоплений рукою вавилонського царя. ²⁵А ти, осквернений і нечестивий княже Ізраїлю, прийшов твій день, час твоєї остаточної кари.» ²⁶Так говорить Владика Отець: Зніми тюрбан, скинь корону. Ніщо не залишиться таким, як було: низьке піднесеться високо, а високе буде принижене. ²⁷Руїна! Руїна! Я зроблю її руїною! Вона не відновиться, аж доки не прийде той, кому вона по праву належить; йому я віддам корону. ^b b v27 Наш Отець не руйнує престол назавжди — він береже його для законного Царя. Це вказує поза межі кожного невдалого правителя на Ісуса, того, кому істинно належить Царство (Луки 1:32-33).

²⁸А ти, сину людський, пророкуй і скажи: Так говорить Владика Отець про аммонітян та їхні глузування. Скажи: «Меч, меч оголений для різанини, начищений, щоб пожирати і блищати, як блискавка! ²⁹„Попри хибні видіння про тебе та облудні віщування, його буде покладено на шиї нечестивих, приречених на смерть, чий день прийшов, час їхньої остаточної кари. ³⁰Поверни меч у піхви! На місці, де тебе створено, у краю твого походження я буду судити тебе. ³¹Я виллю на тебе своє обурення; дихну вогнем свого гніву проти тебе і віддам тебе в руки жорстоких людей, умілих у знищенні. ³²Ти станеш паливом для вогню, твоя кров проллється на твоїй землі, і про тебе не згадають більше ніколи. Бо я, Отець, промовив це.“»