Єзекіїль 22

22 ¹Було до мене слово нашого Отця:

²А ти, сину людський, чи будеш судити? Чи будеш судити місто кровопролиття? Тоді викрий йому всі його гидоти. ³Скажи: Так говорить Всевладний Отець: Місто, що проливає в собі кров, аби настав його час, і робить собі ідолів, стаючи нечистим. ⁴Кров’ю, яку ти пролило, ти завинило, а ідолами, яких наробило, ти осквернилося. Ти наблизило свій кінець і дійшло до краю своїх років. Тому Я зроблю тебе ганьбою для народів, посміховищем для кожного краю. ⁵Близькі й далекі від тебе глузуватимуть з тебе — місто нечистого імені, повне сум’яття.

⁶Дивись, кожен князь Ізраїля в тобі використовує свою владу, щоб проливати кров. ⁷У тобі зневажали батька й матір; у тобі гнобили чужинця; у тобі кривдили сироту та вдову. ⁸Ти знехтувало моїми святощами й осквернило мої суботи. ⁹У тобі — наклепники, що прагнуть проливати кров; у тобі — ті, що їдять на гірських святилищах і чинять розпусту серед тебе. ¹⁰У тобі лягають із жінками своїх батьків; у тобі безчестять жінок під час їхньої місячної нечистоти. ¹¹Один чинить гидоту з жінкою свого ближнього; інший розпусно оскверняє свою невістку; ще інший безчестить свою сестру, дочку свого батька. ¹²У тобі беруть хабарі, щоб проливати кров; ти береш лихву, наживаєшся надмірно й здираєш неправедний зиск зі своїх ближніх. А мене ти забуло, говорить Всевладний Отець.

¹³Тож дивись, Я б’ю в долоні через нечесний зиск, який ти нажило, і через кров, яку ти пролило серед себе. ¹⁴Чи встоїть твоя відвага, чи зостануться міцними твої руки, коли Я візьмуся за тебе? Я, твій Отець, сказав і вчиню. ¹⁵Я розсію тебе між народами, розпорошу тебе по краях і очищу тебе від твоєї нечистоти. ¹⁶Коли ти будеш осквернене перед народами, ти пізнаєш, що Я — твій Отець.

¹⁷Потім було до мене слово нашого Отця:

¹⁸Сину людський, дім Ізраїля став для мене жужелицею; усі вони — мідь, олово, залізо, свинець усередині печі, — жужелиця срібла. ¹⁹Тому так говорить Всевладний Отець: За те, що всі ви стали нечистотами, Я зберу вас до Єрусалима. ²⁰Як збирають срібло, мідь, залізо, свинець і олово до печі й роздмухують на них вогонь, щоб розплавити їх, так Я зберу вас у моєму гніві та люті, покладу вас туди й розплавлю вас. ²¹Я зберу вас і дмухну на вас вогнем мого гніву, і ви розплавитеся всередині нього. ²²Як плавиться срібло в печі, так ви розплавитеся в ній. Тоді ви пізнаєте, що Я, ваш Отець, вилив на вас свою лють.

²³Знову було до мене слово нашого Отця:

²⁴Сину людський, скажи їй: Ти — земля, що не очищена, не зрошена дощем у день гніву. ²⁵Її пророки змовляються разом, наче лев, що реве й шматує здобич; вони пожирають душі, захоплюють скарби й коштовності та залишають багато вдів усередині неї. ²⁶Її священники зневажили мій закон і осквернили мої святощі; вони не робили різниці між святим і звичайним, не навчали відмінності між нечистим і чистим та відвертали очі від моїх субот, тож Я осквернений серед них. ²⁷Її можновладці — вовки, що шматують здобич, проливають кров і гублять душі заради нечесного зиску. ²⁸Її пророки замазували це для них неправдивими видіннями та брехливими ворожбами, кажучи: «Так говорить Бог», — коли наш Отець не промовляв. ²⁹Народ тієї землі чинить здирство та грабіж; вони гноблять убогого й нужденного та відмовляють чужинцеві в правосудді.

³⁰Я шукав серед них когось, хто збудував би мур і став би переді мною в проломі за ту землю, щоб Я не знищив її, — та не знайшов нікого. ³¹Тож Я вилив на них своє обурення, пожираючи їх вогнем свого гніву. Я звернув їхню дорогу на їхні ж голови, говорить Всевладний Отець.