Єзекіїль 19

19 ¹«А ти здійми плач над князями Ізраїлю ²і скажи: Ким була твоя мати? Левицею. Серед левів вона лежала, серед молодих левів викохувала своїх левенят. ^a a v2 Левиця — це царський дім Юди, а її левенята — це її царі; увесь цей розділ є жалобною піснею, що зображує падіння останніх правителів Юди. ³Вона вигодувала одне зі своїх левенят, і воно стало молодим левом. Він навчився роздирати здобич; він пожирав людей. ⁴Почули про нього народи; він потрапив у їхню яму, і гаками повели його до єгипетського краю. ⁵Коли побачила вона, що марно чекала, що зникла її надія, узяла вона інше зі своїх левенят і зробила його молодим левом. ⁶Він ходив серед левів; він став молодим левом. Він навчився роздирати здобич; він пожирав людей. ⁷Він руйнував їхні твердині та спустошував їхні міста. Земля й усі, хто жив у ній, жахалися від звуку його рикання. ⁸Тоді напали на нього народи з усіх околишніх країв; розкинули вони над ним свою сіть, і він потрапив у їхню яму. ⁹Гаками посадили його в клітку й привели до царя вавилонського. Привели його до твердинь, щоб голос його більше не було чути на горах Ізраїлю. ¹⁰Твоя мати була немов виноградна лоза у твоєму винограднику, посаджена над водами, плідна й повна галуззя через багаті води. ¹¹Були в неї міцні гілки, придатні для жезлів правителів. Вона височіла високо серед густого галуззя й була помітна своєю висотою серед безлічі своїх гілок. ¹²Та була вона вирвана з коренем у люті й кинута на землю; східний вітер висушив її плід. Її міцні гілки було обламано, і вони всохли; вогонь пожер їх. ¹³Тепер посаджена вона в пустелі, у сухій і спраглій землі. ¹⁴Вогонь вихопився з її стовбура й пожер її гілки та її плід, тож не лишилося в ній міцної гілки, жезла для володарювання. Це плач, і він став плачем.» ^b b v14 Останній рядок означає, що ця пісня, написана як пророцтво, тепер справдилася і співається як справжня жалобна пісня над померлим.