Вихід 32

32 ¹Коли народ побачив, що Мойсей зволікає зійти з гори, вони зібралися навколо Аарона й сказали йому: «Устань, зроби нам богів, які йтимуть перед нами. Бо цей Мойсей, чоловік, який вивів нас із землі Єгипетської, — не знаємо, що з ним сталося».

²Аарон сказав їм: «Зніміть золоті сережки, що у вухах ваших жінок, синів і дочок, та принесіть їх мені».

³Увесь народ зняв золоті сережки зі своїх вух і приніс їх Ааронові. ⁴Він узяв золото з їхніх рук, обробив його різцем і, виливши, зробив теля. Тоді вони сказали: «Ось твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з землі Єгипетської!»

⁵Побачивши це, Аарон збудував перед ним жертовник і оголосив: «Завтра свято нашому Отцеві». ^a a v5 Аарон намагається прикрити теля іменем нашого Отця, оголошуючи свято на його честь, — але саме змішування ідолопоклонства зі справжнім поклонінням і є той гріх, який викриває цей розділ.

⁶Наступного дня вони встали рано, принесли цілопалення та мирні жертви. Народ сів їсти й пити, а потім встав, щоб веселитися.

⁷Тоді наш Отець сказав Мойсеєві: «Зійди вниз, бо розбестився твій народ, який ти вивів із землі Єгипетської. ⁸Вони швидко збочили з дороги, яку я заповів їм, зробили собі лите теля, вклонилися йому, принесли йому жертву й сказали: „Ізраїлю, ось твої боги, що вивели тебе з землі Єгипетської“.»

⁹Наш Отець сказав Мойсеєві: «Я бачив цей народ, і це народ упертий. ¹⁰Тепер залиш мене, щоб мій гнів запалав проти них і я знищив їх, а з тебе зроблю великий народ».

¹¹Мойсей благав нашого Отця: «Чому, Отче наш, палає твій гнів проти твого народу, який ти вивів із землі Єгипетської великою силою та міцною рукою?

¹²Навіщо єгиптянам казати: „Він вивів їх зі злим наміром, щоб повбивати їх у горах і стерти з лиця землі“? Відверни палючий гнів свій і відступи від цього лиха проти свого народу.

¹³Згадай Авраама, Ісаака та Ізраїля, рабів твоїх, яким ти клявся самим собою й казав їм: „Я розмножу ваше потомство, як зорі небесні, і дам вашому потомству всю цю землю, яку я обіцяв, і вони успадкують її навіки“.»

¹⁴І наш Отець відступив від лиха, яке говорив навести на свій народ.

¹⁵Мойсей повернувся й зійшов з гори, тримаючи в руці дві скрижалі свідчення, скрижалі, списані з обох боків, спереду й ззаду. ¹⁶Скрижалі були ділом нашого Отця; письмо було письмом нашого Отця, викарбуваним на скрижалях.

¹⁷Коли Ісус Навин почув галас народу, що кричав, він сказав Мойсеєві: «Це звук війни в таборі».

¹⁸Мойсей відповів: «Це не крик переможного гуку й не голосіння поразки, — я чую звук співу». ¹⁹Коли Мойсей наблизився до табору й побачив теля та танці, гнів його спалахнув; він кинув скрижалі з рук і розбив їх біля підніжжя гори. ²⁰Він узяв теля, яке вони зробили, спалив його у вогні, стер на порох, розсіяв по воді й дав ізраїльтянам випити.

²¹Мойсей сказав Ааронові: «Що зробив тобі цей народ, що ти навів на нього такий великий гріх?»

²²Аарон сказав: «Не гнівайся, пане мій; ти знаєш, що цей народ схильний до зла. ²³Вони сказали мені: „Зроби нам богів, які йтимуть перед нами. Бо цей Мойсей, чоловік, який вивів нас із землі Єгипетської, — не можемо сказати, що з ним сталося“. ²⁴Я сказав їм: „У кого є золото, зніміть його“. Вони дали його мені; я кинув його у вогонь, і вийшло це теля».

²⁵Мойсей побачив, що народ розбестився, бо Аарон допустив їх до розбещення на посміховисько їхнім ворогам. ²⁶Мойсей став біля воріт табору й сказав: «Хто за нашого Отця, до мене!» І всі левити зібралися навколо нього.

²⁷Він сказав їм: «Так говорить наш Отець: Припережіть кожен свій меч до стегна. Пройдіть туди й сюди табором, від воріт до воріт, і вбийте кожен брата свого, друга свого, ближнього свого».

²⁸Левити зробили, як наказав Мойсей, і того дня впало близько 3 000 з народу. ²⁹Мойсей сказав: «Сьогодні ви посвятили себе нашому Отцеві, кожен ціною свого сина та брата, щоб він поблагословив вас сьогодні».

³⁰Наступного дня Мойсей сказав народові: «Ви вчинили великий гріх. Тепер я зійду до нашого Отця, — можливо, я зможу спокутувати ваш гріх».

³¹Мойсей повернувся до нашого Отця й сказав: «О, цей народ вчинив великий гріх, зробивши собі богів із золота. ³²Тепер, якщо ти пробачиш їхній гріх... а як ні, то викресли мене, благаю, з книги, яку ти написав». ^b b v32 «Книга» Бога — це його запис тих, хто належить йому; Мойсей пропонує своє власне місце в ній, щоб врятувати народ.

³³Але наш Отець сказав Мойсеєві: «Я викреслю зі своєї книги того, хто згрішив проти мене. ³⁴Іди, веди народ туди, куди я сказав тобі; мій ангел ітиме перед тобою. Але в день, коли я поквитаюся, я покладу на них їхній гріх».

³⁵Тоді наш Отець вразив народ пошестю за те, що вони зробили з телям, яке зробив Аарон.