2 Царів 4

4 ¹Дружина одного із синів пророків заволала до Єлисея: «Твій слуга, мій чоловік, помер, і ти знаєш, що твій слуга шанував нашого Отця. А тепер прийшов позикодавець, щоб забрати двох моїх дітей у рабство».

²Єлисей запитав: «Що я можу зробити для тебе? Скажи мені, що є в тебе вдома?» Вона відповіла: «Твоя служниця не має нічого, крім глечика олії».

³Тоді він сказав: «Піди, позич назовні посуд у всіх своїх сусідів — порожній посуд, і то не мало. ⁴Увійди, зачини двері за собою та своїми синами й наливай олію в усі ці глеки. Кожен наповнений став окремо».

⁵І пішла вона від нього, зачинила двері за собою та своїми синами; вони подавали їй посуд, а вона наливала. ⁶Коли глеки наповнилися, вона сказала синові: «Подай мені ще один». «Більше немає», — відповів він. Тоді олія спинилася.

⁷Вона прийшла й розповіла чоловікові нашого Отця, і він сказав: «Піди, продай олію та заплати свій борг, а ти зі своїми синами живи на решту».

Обітниця Отця шунамітянці

⁸Одного дня Єлисей проходив через Шунем, де жила заможна жінка; вона вмовила його залишитися й поїсти. І щоразу, проходячи повз, він заходив туди поїсти. ⁹Вона сказала своєму чоловікові: «Ось, я знаю, що цей чоловік, який часто проходить повз нас, — святий чоловік нашого Отця. ¹⁰Зробімо йому невелику кімнату на даху з ліжком, столом, стільцем і світильником, щоб він міг зупинятися, коли приходитиме».

¹¹Одного дня Єлисей прийшов туди, зайшов до горішньої кімнати й ліг. ¹²Він сказав своєму слузі Гієзію: «Поклич цю шунамітянку». Той покликав її, і вона стала перед ним. ¹³Єлисей сказав йому: «Скажи їй: Ти завдала собі стільки клопоту заради нас. Що можна зробити для тебе? Чи замовити за тебе слово цареві або начальникові війська?» Вона відповіла: «Я живу серед свого народу».

¹⁴Він запитав: «Що ж можна зробити для неї?» Гієзій сказав: «Вона не має сина, а її чоловік старий».

¹⁵Він сказав: «Поклич її». І той покликав її, і вона стала у дверях. ¹⁶Він сказав: «Цієї ж пори наступного року ти обіймеш сина». Вона відповіла: «Ні, мій пане, чоловіче нашого Отця, не обманюй своєї служниці».

¹⁷Жінка зачала й народила сина тієї самої пори наступного року, як і сказав їй Єлисей.

¹⁸Дитина росла, і одного дня хлопчик вийшов до свого батька, до женців. ¹⁹Він сказав своєму батькові: «Моя голова! Моя голова!» Батько сказав слузі: «Віднеси його до матері».

²⁰Той поніс його до матері; хлопчик сидів у неї на колінах до полудня, а потім помер. ²¹Вона піднялася, поклала його на ліжко чоловіка нашого Отця, зачинила за ним двері й вийшла. ²²Вона покликала свого чоловіка: «Пришли мені слугу й осла, щоб я могла поспішити до чоловіка нашого Отця й повернутися».

²³Він запитав: «Навіщо йти до нього сьогодні? Адже сьогодні не новий місяць і не субота». Вона сказала: «Усе гаразд».

²⁴Вона осідлала осла й сказала своєму слузі: «Жени вперед; не стримуй ходу заради мене, хіба що я скажу тобі». ²⁵Вона вирушила й прийшла до чоловіка нашого Отця на гору Кармель. Побачивши її здалеку, чоловік нашого Отця сказав своєму слузі Гієзію: «Ось та шунамітянка. ²⁶Побіжи тепер їй назустріч і запитай: „Чи все в тебе гаразд? Чи здоровий твій чоловік? Чи здорова дитина?“» Вона відповіла: «Усе гаразд».

²⁷Коли вона дійшла до чоловіка нашого Отця на горі, то схопила його за ноги. Гієзій підійшов, щоб відштовхнути її, але той сказав: «Залиш її — її душа в гіркій скорботі, а наш Отець приховав це від мене й не сказав мені».

²⁸Вона сказала: «Хіба я просила сина в мого пана? Хіба я не казала: „Не подавай мені марних надій“?»

²⁹Єлисей сказав Гієзію: «Підпережи свій одяг поясом, візьми в руку мій жезл та йди. Якщо когось зустрінеш, не вітай його; якщо хтось привітає тебе, не відповідай йому. Поклади мій жезл на обличчя хлопчика».

³⁰Та мати дитини сказала: «Як живий наш Отець і живий ти, я не залишу тебе». І він підвівся та пішов за нею.

³¹Гієзій пішов поперед них, поклав жезл на обличчя хлопчика, але не було ні звуку, ні відповіді. Він повернувся назустріч Єлисеєві: «Хлопчик не прокинувся».

³²Коли Єлисей увійшов у дім, там була дитина — мертва, лежала на його ліжку. ³³Тож він увійшов, зачинив двері за ними обома й помолився нашому Отцеві. ³⁴Потім він ліг на дитину — устами до уст, очима до очей, руками до рук. І коли він простягся над ним, тіло дитини потепліло. ³⁵Він підвівся, пройшовся по кімнаті раз, потім знову ліг і простягся над хлопчиком. Хлопчик чхнув сім разів і розплющив очі. ³⁶Єлисей покликав Гієзія: «Поклич цю шунамітянку». Той покликав її; вона прийшла до нього, і він сказав: «Візьми свого сина».

³⁷Вона прийшла, впала йому до ніг, поклонилася до землі, потім узяла свого сина й вийшла.

Отець зцілює смертоносну юшку

³⁸Єлисей повернувся до Ґілґала під час голоду. Коли сини пророків сиділи перед ним, він сказав своєму слузі: «Постав великий горщик і звари юшку для синів пророків».

³⁹Один вийшов у поле назбирати зілля й знайшов дику виноградну лозу. Він назбирав із неї повну полу диких огірків, повернувся й покришив їх у горщик із юшкою — ніхто не знав, що це таке. ⁴⁰Вони розлили це людям, щоб ті їли, але коли вони куштували юшку, то закричали: «Чоловіче нашого Отця, у горщику смерть!» І не могли її їсти.

⁴¹Він сказав: «Принесіть борошна», укинув його в горщик і сказав: «Розлий людям, щоб вони їли». І не лишилося нічого шкідливого в горщику.

⁴²Чоловік із Ваал-Шаліші приніс чоловікові нашого Отця хліб із первоплодів — двадцять ячмінних хлібин і свіже зерно у своїй торбі. Єлисей сказав: «Дай людям, щоб вони їли».

⁴³Його слуга сказав: «Як мені поставити це перед сотнею чоловіків?» Він знову сказав: «Дай людям, щоб вони їли, бо так говорить наш Отець: „Вони їстимуть, і ще залишиться“».

⁴⁴Він поставив це перед ними; вони їли, і ще залишилося, саме так, як сказав наш Отець.