2 Царів 5

5 ¹Нааман, воєначальник царя Арама, був великим і вельми шанованим у свого володаря, бо через нього наш Отець дарував Араму перемогу. Він був хоробрим воїном, але мав хворобу шкіри. ²Арамеї, виходячи загонами, захопили в полон молоду дівчину з Ізраїлю, і вона служила дружині Наамана. ³Вона сказала своїй господині: «Якби ж то мій володар пішов до пророка в Самарії! Той зцілив би його від прокази».

⁴Тоді Нааман пішов і розповів своєму володареві: «Ось що сказала дівчина з землі Ізраїльської».

⁵«Іди, — сказав цар Арама. — Я пошлю листа до царя Ізраїлю». Тож Нааман вирушив, узявши близько 750 фунтів срібла, близько 150 фунтів золота й десять змін одягу.

⁶Він приніс листа цареві Ізраїлю. У ньому було написано: «Посилаю до тебе мого слугу Наамана з цим листом, щоб ти зцілив його від хвороби шкіри».

⁷Прочитавши листа, цар Ізраїлю роздер свій одяг: «Чи я Бог, щоб убивати й оживляти, що він просить мене зцілити чоловіка від хвороби шкіри? Дивіться, він шукає приводу до сварки зі мною!»

⁸Коли Єлисей, чоловік нашого Отця, почув, що цар Ізраїлю роздер свій одяг, він послав цареві звістку: «Навіщо роздирати свій одяг? Пошли його до мене, і він дізнається, що є пророк в Ізраїлі».

⁹Тож Нааман прибув зі своїми кіньми й колісницями і зупинився біля дверей дому Єлисея. ¹⁰Єлисей послав до нього посланця: «Іди, умийся сім разів у Йордані; твоє тіло відновиться, і ти станеш чистим».

¹¹Але Нааман пішов розгніваний, кажучи: «Я сподівався, що він вийде до мене, стане, покличе ім’я Господа, свого Бога, помахає рукою над хворим місцем і зцілить недугу. ¹²Хіба Авана й Фарфар, ріки Дамаска, не кращі за всі води Ізраїлю? Хіба не міг би я вмитися в них і стати чистим?» Тож він повернувся й пішов у люті.

¹³Але його слуги підійшли до нього: «Батьку мій, якби пророк звелів тобі зробити щось велике, хіба ти не зробив би? Наскільки ж більше, коли він лише каже: „Умийся і стань чистим“?»

¹⁴Він зійшов і занурився в Йордані сім разів, як сказав чоловік нашого Отця, і його тіло відновилося, наче в малої дитини, і він став чистим.

¹⁵Нааман з усім своїм почтом повернувся до чоловіка нашого Отця. Він прийшов, став перед ним і сказав: «Тепер я знаю, що немає Бога на всій землі, окрім як в Ізраїлі. Прошу, прийми дарунок від свого слуги».

¹⁶Єлисей відповів: «Як живий наш Отець, перед яким я стою, я не прийму нічого». Нааман наполягав, щоб він узяв, але той відмовився.

¹⁷«Якщо ні, — сказав Нааман, — то нехай твоєму слузі дадуть стільки землі, скільки можуть понести два мули, бо твій слуга більше ніколи не принесе всепалення чи жертви жодному іншому богові, крім Господа. ¹⁸Та нехай Господь простить твоєму слузі одне: коли мій володар входить до храму Риммона, щоб поклонитися, спираючись на мою руку, і я вклоняюся в храмі Риммона, — коли я вклоняюся там, нехай Господь простить твоєму слузі».

¹⁹«Іди з миром», — сказав Єлисей. Тож Нааман відійшов від нього й пройшов деяку відстань.

²⁰Але Гієзій, слуга Єлисея, чоловіка нашого Отця, подумав: «Мій володар надто легко відпустив цього арамея Наамана, не прийнявши того, що він приніс. Як живий наш Отець, я побіжу за ним і візьму щось».

²¹Гієзій погнався за Нааманом. Побачивши, що той біжить, Нааман зійшов зі своєї колісниці йому назустріч: «Чи все гаразд?»

²²«Усе гаразд, — сказав Гієзій. — Мій володар послав мене сказати: „Щойно прийшли до мене двоє юнаків із пророчої громади з Єфремових гір. Прошу, дай їм близько сімдесяти п’яти фунтів срібла й дві зміни одягу“».

²³«Прошу, візьми близько 150 фунтів», — сказав Нааман. Він наполягав перед Гієзієм і зав’язав близько 150 фунтів срібла у два мішки разом із двома змінами одягу, дав їх двом слугам, і ті понесли їх перед Гієзієм. ²⁴Біля пагорба Гієзій узяв ці речі від слуг, поклав їх у домі, відпустив тих людей, і вони пішли. ²⁵Він увійшов і став перед своїм володарем. Єлисей запитав: «Де ти був, Гієзію?» «Твій слуга нікуди не ходив», — відповів той.

²⁶Але Єлисей сказав: «Хіба моє серце не йшло з тобою, коли той чоловік повернувся зі своєї колісниці тобі назустріч? Хіба час брати срібло, одяг, оливкові гаї, виноградники, овець, худобу й слуг та служниць? ²⁷Проказа Наамана пристане до тебе й до твоїх нащадків навіки». І вийшов Гієзій від нього прокажений, зі шкірою білою, мов сніг.