2 Царів 6

6 ¹Громада пророків сказала Єлисеєві: «Поглянь, місце, де ми живемо під твоєю опікою, затісне для нас.

²Ходімо до Йордану, нехай кожен візьме звідти по колоді, і збудуймо собі там місце, де будемо жити». Він сказав: «Ідіть».

³Один із них сказав: «Прошу, згодься піти зі своїми рабами». Він відповів: «Піду».

⁴І пішов він із ними. Прийшли вони до Йордану й почали рубати дерева. ⁵Коли один валив бервено, залізо сокири впало у воду. Він закричав: «Ой лишенько, пане мій! Адже воно позичене!»

⁶Чоловік нашого Отця запитав: «Куди воно впало?» Той показав Єлисеєві місце. Єлисей вирізав палицю, кинув її туди — і залізо виплило. ⁷«Візьми його», — сказав він. І той простягнув руку й узяв його.

Вогняне військо Отця охороняє Єлисея

⁸Цар Араму воював з Ізраїлем. Він радився зі своїми слугами: «Мій табір буде в такому-то й такому-то місці».

⁹Чоловік нашого Отця застеріг царя Ізраїлю: «Не проходь повз це місце, бо туди спускаються арамеяни». ¹⁰І цар Ізраїлю послав до того місця, яке назвав чоловік нашого Отця, застерігаючи його; і він оберігався там — і не раз, і не двічі. ¹¹Цар Араму розлютився через це. Він скликав своїх слуг і запитав: «Чи не скажете ви мені, хто з нас на боці царя Ізраїлю?»

¹²Один зі слуг його сказав: «Ніхто, пане мій, царю. Єлисей, пророк в Ізраїлі, переказує цареві Ізраїлю слова, які ти говориш у своїй спальні».

¹³«Підіть, подивіться, де він, — сказав цар, — щоб я міг послати людей і схопити його». І надійшла звістка: «Він у Дотані».

¹⁴І послав він туди коней, колісниці й велике військо; вони прийшли вночі й оточили місто. ¹⁵Слуга чоловіка нашого Отця встав рано-вранці й вийшов — аж ось військо з кіньми й колісницями оточило місто. «Ой лишенько, пане мій! Що ж нам робити?» — сказав слуга.

¹⁶«Не бійся, — відповів він, — бо тих, хто з нами, більше, ніж тих, хто з ними». ¹⁷Єлисей помолився: «Отче мій, молю, відкрий йому очі, щоб він бачив». І наш Отець відкрив очі юнакові: і той побачив, що гора повна коней і вогняних колісниць навколо Єлисея. ¹⁸Коли арамеяни спускалися до нього, Єлисей помолився нашому Отцеві: «Молю, вдар цих людей сліпотою». І вдарив він їх сліпотою, як сказав Єлисей.

¹⁹Єлисей сказав: «Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною — і я приведу вас до чоловіка, якого ви шукаєте». І повів він їх до Самарії. ²⁰Коли вони ввійшли в Самарію, Єлисей сказав: «О Отче мій, відкрий очі цим людям, щоб вони бачили». І наш Отець відкрив їм очі, і вони побачили — аж ось вони всередині Самарії.

²¹Побачивши їх, цар Ізраїлю сказав Єлисеєві: «Батьку мій, чи вбити мені їх? Чи вбити мені їх?»

²²Він сказав: «Не вбивай їх. Хіба ти вбив би тих, кого захопив своїм мечем і луком? Дай їм хліба й води, щоб вони поїли й попили, а тоді нехай ідуть до свого володаря».

²³Він приготував для них велику учту; вони поїли й попили, а тоді він відіслав їх до їхнього володаря. І більше не приходили загони арамеян у землю Ізраїлю.

Облога й голод нищать Самарію

²⁴Згодом Бен-Гадад, цар Араму, зібрав усе своє військо, вирушив і взяв в облогу Самарію. ²⁵Страшний голод охопив Самарію під час облоги, аж ослина голова продавалася за вісімдесят шеклів срібла, а чверть кава голубиного посліду — за п’ять шеклів срібла. ^a a v25 Кав — це невелика міра сипких речовин, приблизно кварта, тож чверть кава була жалюгідною дрібкою їжі. ²⁶Коли цар Ізраїлю проходив по мурі, якась жінка закричала: «Допоможи мені, пане мій царю!»

²⁷Він сказав: «Якщо наш Отець не допоможе тобі, то де я знайду допомогу для тебе? Із току? Із чавила?» ²⁸Цар запитав: «Що тебе турбує?» Вона сказала: «Ця жінка сказала мені: „Віддай свого сина, щоб ми з’їли його сьогодні, а завтра з’їмо мого“.

²⁹Тож ми зварили мого сина й з’їли його. Наступного дня я сказала: „Віддай свого сина, щоб ми з’їли його“, але вона сховала його».

³⁰Почувши слова цієї жінки, цар роздер свій одяг; і коли він проходив по мурі, люди побачили веретище на його тілі, під одежею. ³¹Він сказав: «Нехай наш Отець покарає мене, і ще гірше, якщо голова Єлисея, сина Шафата, залишиться на ньому сьогодні!»

³²Єлисей сидів у своєму домі, і старійшини сиділи з ним. Цар послав поперед себе чоловіка, та перш ніж прибув посланець, Єлисей сказав старійшинам: «Чи бачите, як цей син убивці посилає, щоб відрубати мені голову? Глядіть, коли він прийде, зачиніть двері й притисніть їх перед ним. Хіба не чути позад нього тупоту ніг його володаря?»

³³Коли він ще говорив з ними, посланець спустився до нього. Цар сказав: «Це лихо — від нашого Отця. Навіщо далі чекати на нашого Отця?»