Плач Єремії 3

3 ¹Я той чоловік, що зазнав страждання під жезлом його гніву. ²Він прогнав мене й повів у темряві без жодного світла. ³Справді, проти мене він повертає свою руку знову й знову, цілий день.

⁴Він виснажив мою плоть і мою шкіру; він поламав мої кості. ⁵Він обліг мене й оточив мене гіркотою та тяжкими бідами. ⁶Він оселив мене в темряві, як тих, що давно померли.

⁷Він обгородив мене муром, щоб я не втік; він обтяжив мої кайдани. ⁸Навіть коли я кличу й волаю по допомогу, він не впускає моєї молитви. ⁹Він загородив мої дороги тесаним камінням; він викривив мої стежки.

¹⁰Він — ведмідь, що чигає на мене, лев у засідці. ¹¹Він збив мене з моєї дороги й роздер на шматки; він спустошив мене. ¹²Він натягнув свій лук і поставив мене ціллю для своєї стріли.

¹³Він увігнав стріли свого сагайдака в мої нутрощі. ¹⁴Я став посміховиськом для всього мого народу, їхньою глузливою піснею цілий день. ¹⁵Він наповнив мене гіркотою; він наситив мене гіркотою.

¹⁶Він змусив мої зуби скреготати на камінцях і втиснув мене в порох. ¹⁷Моя душа втратила весь спокій; я забув, що таке щастя. ¹⁸Тож я кажу: «Загинула моя витривалість і моя надія на нашого Отця».

¹⁹Згадай моє страждання й моє блукання, гіркоту та жовч! ^a a v19 Злам книги. Попросивши нашого Отця згадати його страждання, поет тієї ж миті звертається до того, що сам пригадає собі, — і знаходить милосердя, нове щоранку. ²⁰Моя душа невпинно пам’ятає це й знемагає в мені. ²¹Але це я пригадую собі, і тому маю надію:

²²Заповітна любов нашого Отця ніколи не припиняється; його милосердя ніколи не вичерпується; ²³вони нові щоранку; велика твоя вірність. ²⁴«Наш Отець — усе, що мені потрібно», — каже моя душа, — «тому я надіятимусь на нього».

²⁵Наш Отець добрий до тих, що чекають на нього, до душі, що шукає його. ²⁶Добре тихо чекати на спасіння нашого Отця. ²⁷Добре чоловікові нести ярмо у молодості своїй.

²⁸Нехай сидить самотньо в мовчанні, коли це покладено на нього; ²⁹нехай припаде вустами до пороху — можливо, ще є надія; ^b b v29 Припадати вустами до пороху було стародавньою позою цілковитої покори та віддання себе перед Богом. ³⁰нехай підставить щоку тому, хто б’є, і насититься зневагою.

³¹Бо Владика Отець не покине навіки. ³²Хоч він завдає смутку, та змилосердиться за великою своєю заповітною любов’ю; ³³бо не з власної волі він гнітить чи засмучує людей. ^c c v33 Ось поворотна точка всієї книги: наш Отець не ранить від серця. Його суд справжній, але він ніколи не є тим, у чому він знаходить насолоду, — його милосердя завжди триваліше за його покарання.

³⁴Топтати ногами всіх в’язнів землі, ³⁵відмовляти чоловікові в правосудді перед обличчям Всевишнього, ³⁶позбавляти людину справедливості в її справі — Владика Отець цього не схвалює.

³⁷Хто сказав — і сталося, якщо Владика Отець не звелів цього? ³⁸Хіба не з уст Всевишнього і лихо, і добро виходять? ³⁹Чого ж нарікає жива людина на покарання за свої гріхи?

⁴⁰Досліджуймо й випробовуймо наші дороги та вертаймось до нашого Отця! ⁴¹Піднесімо наші серця й наші руки до нашого Отця на небесах: ⁴²«Ми згрішили й збунтувалися, а ти не простив.

⁴³Ти загорнувся в гнів і гнав нас, убиваючи без жалю; ⁴⁴ти загорнувся хмарою, щоб жодна молитва не могла пройти. ⁴⁵Ти зробив нас покидьками та сміттям серед народів.

⁴⁶Усі наші вороги роззявляють на нас свої роти; ⁴⁷жах і яма спіткали нас, спустошення й руїна». ⁴⁸Мої очі течуть потоками води через загибель мого народу.

⁴⁹Мої очі литимуться безперестанку, без перепочинку, ⁵⁰доки наш Отець не погляне вниз і не побачить з небес. ⁵¹Мої очі завдають смутку моїй душі через долю всіх дочок мого міста.

⁵²На мене полювали, як на птаха, ті, що були моїми ворогами без причини; ⁵³вони кинули мене живцем у яму й накидали на мене каміння; ⁵⁴вода зімкнулася над моєю головою; я сказав: «Я загинув».

⁵⁵Я кликав твоє ім’я, мій Отче, з глибини ями; ⁵⁶ти почув мій благальний голос: «Не затуляй вуха на мій зойк про допомогу!»

⁵⁷Ти наблизився того дня, коли я кликав тебе; ти сказав: «Не бійся!»

⁵⁸Ти став на мій захист, Владико Отче; ти викупив моє життя. ⁵⁹Ти побачив кривду, заподіяну мені, мій Отче; розсуди мою справу. ⁶⁰Ти побачив усю їхню помсту, усі їхні задуми проти мене.

⁶¹Ти почув їхні глузування, мій Отче, усі їхні задуми проти мене, ⁶²уста й помисли моїх напасників проти мене цілий день. ⁶³Поглянь на кожен їхній рух; я — предмет їхньої глузливої пісні.

⁶⁴Ти відплатиш їм, мій Отче, за ділами їхніх рук. ⁶⁵Ти даси їм затятість серця; твоє прокляття буде на них. ⁶⁶Ти переслідуватимеш їх у гніві й знищиш їх з-під небес нашого Отця.