Євангеліє від Івана 6

Розділ 6.

6 ¹Після цього Ісус переправився через Галілейське море, яке ще називають Тиверіадським. ²За ним ішов великий натовп, бо люди бачили знамення, які він творив над хворими. ³Ісус зійшов на гору й сів там зі своїми учнями. ⁴Наближалася Пасха, свято юдеїв.

⁵Підвівши очі, Ісус побачив, що до нього йде великий натовп, і запитав Пилипа: «Де нам купити хліба, щоб ці люди поїли?»

⁶Він сказав це, щоб випробувати Пилипа, бо сам уже знав, що має зробити.

⁷Пилип відповів йому: «Хліба й на двісті денних заробітків не вистачить, щоб кожному з них дісталося хоч трохи.» ^a a v7 Денарій — це приблизно денна платня; двісті денаріїв — це заробіток майже за вісім місяців.

⁸Один із його учнів, Андрій, брат Симона Петра, сказав йому: ⁹«Тут є хлопчик, який має п’ять ячмінних хлібин і дві рибини, але що це для такого натовпу?»

¹⁰Ісус сказав: «Звеліть людям сісти.» Там росло багато трави, тож посідало близько п’яти тисяч чоловіків.

¹¹Тоді Ісус узяв хлібини, подякував і роздав тим, хто сидів; так само й риби, скільки хто хотів.

¹²Коли вони наїлися, він сказав своїм учням: «Позбирайте шматки, що залишилися, щоб нічого не пропало.»

¹³Тож вони позбирали й наповнили дванадцять кошиків шматками, які залишилися від п’яти ячмінних хлібин після того, як люди поїли. ¹⁴Коли люди побачили знамення, яке він зробив, то почали говорити: «Це справді той Пророк, що має прийти у світ!» ¹⁵Знаючи, що вони мають намір прийти й схопити його, щоб зробити царем, Ісус знову відійшов на гору сам-один.

У бурю

¹⁶Коли настав вечір, його учні зійшли до моря, ¹⁷сіли в човен і попливли через море до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не прийшов до них. ¹⁸Дув сильний вітер, і море розхвилювалося. ¹⁹Пропливши три чи чотири милі, вони побачили Ісуса, який ішов по воді, наближаючись до човна, і злякалися.

²⁰Але він сказав їм: «Це я; не бійтеся.»

²¹Тоді вони радо взяли його в човен, і той одразу пристав до берега, до якого прямували.

²²Наступного дня натовп, що залишився на тому боці моря, побачив, що там був лише один човен і що Ісус не сідав у нього зі своїми учнями, а його учні відпливли самі. ²³Інші човни припливли з Тиверіади близько до того місця, де вони їли хліб після того, як Господь подякував. ²⁴Коли натовп побачив, що там немає ні Ісуса, ні його учнів, то люди посідали в човни й подалися до Капернаума шукати Ісуса. ²⁵Знайшовши його на тому боці моря, вони запитали: «Равві, коли ти сюди дістався?»

²⁶Ісус відповів їм: «Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте мене не тому, що бачили знамення, а тому, що їли хліб і наситилися. ²⁷Не працюйте задля їжі, що псується, а задля їжі, яка залишається для вічного життя, яку дасть вам Син Людський. Бо на ньому наш Отець поклав свою печать.»

²⁸Тоді вони сказали йому: «Що нам робити, щоб чинити діла нашого Отця?»

²⁹Ісус відповів їм: «Ось діло нашого Отця: щоб ви вірили в того, кого він послав.»

³⁰Тоді вони запитали його: «Яке знамення ти даси, щоб ми побачили й повірили тобі? Яке діло ти звершиш? ³¹Наші предки їли манну в пустелі, як написано: „Дав їм їсти хліб із неба.“»

³²Ісус сказав їм: «Істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб із неба, а мій Отець дає вам справжній хліб із неба. ³³Бо хліб нашого Отця — це той, хто сходить із неба й дає світові життя.»

³⁴Тоді вони сказали йому: «Господи, давай нам завжди цей хліб.»

³⁵Ісус сказав їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене, ніколи не зголодніє; хто вірить у мене, ніколи не відчує спраги. ³⁶Але, як я вам казав, ви бачили мене й усе одно не вірите. ³⁷Усі, кого дає мені Отець, прийдуть до мене, і того, хто приходить до мене, я ніколи не прожену геть. ³⁸Бо я зійшов із неба не для того, щоб творити свою волю, а волю того, хто послав мене. ³⁹А ось воля того, хто послав мене: щоб я не втратив нікого з усіх, кого він мені дав, а воскресив їх останнього дня. ⁴⁰Бо ось воля мого Отця: щоб кожен, хто дивиться на Сина й вірить у нього, мав вічне життя, і я воскрешу його останнього дня.»

⁴¹Тоді юдеї почали нарікати на нього, бо він сказав: «Я — хліб, що зійшов із неба.»

⁴²Вони говорили: «Хіба це не Ісус, син Йосипа, чиїх батька й матір ми знаємо? Як же він тепер каже: „Я зійшов із неба“?»

⁴³Ісус відповів їм: «Перестаньте нарікати між собою.

⁴⁴«Ніхто не може прийти до мене, якщо його не притягне Отець, який послав мене, і я воскрешу його останнього дня. ^b b v44 Прихід до Ісуса — це почин нашого Отця: він притягає своїх дітей до Сина любов’ю, що шукає, а не силою, що примушує. ⁴⁵У пророків написано: „І всі вони будуть навчені нашим Отцем.“ Кожен, хто почув і навчився від Отця, приходить до мене. ⁴⁶Не те, щоб хтось бачив Отця, крім того, хто від Отця; він бачив Отця. ⁴⁷Істинно, істинно кажу вам: хто вірить, той має вічне життя. ⁴⁸Я — хліб життя. ⁴⁹Ваші предки їли манну в пустелі, та все одно померли. ⁵⁰А це хліб, що сходить із неба, щоб кожен, хто їстиме його, не помер. ⁵¹Я — живий хліб, що зійшов із неба. Хто їстиме цей хліб, житиме вічно. Хліб, який я дам, — це моє тіло, віддане за життя світу.»

⁵²Тоді юдеї почали запекло сперечатися між собою: «Як може цей чоловік дати нам їсти своє тіло?»

⁵³Ісус сказав їм: «Істинно, істинно кажу вам: якщо не їстимете тіла Сина Людського й не питимете його крові, не матимете життя в собі. ⁵⁴Хто споживає моє тіло й п’є мою кров, той має вічне життя, і я воскрешу його останнього дня. ⁵⁵Бо моє тіло — справжня їжа, а моя кров — справжнє питво. ⁵⁶Хто споживає моє тіло й п’є мою кров, той перебуває в мені, а я в ньому. ⁵⁷Як послав мене живий Отець і я живу завдяки Отцеві, так і той, хто споживає мене, житиме завдяки мені. ⁵⁸Це хліб, що зійшов із неба. Він не такий, як той, що їли ваші предки й усе одно померли. Хто споживає цей хліб, житиме вічно.»

⁵⁹Це він говорив, коли навчав у синагозі в Капернаумі. ⁶⁰Почувши це, багато хто з його учнів сказав: «Важке це вчення. Хто може його прийняти?»

Коли багато хто відвертається

⁶¹Знаючи, що його учні нарікають на це, Ісус сказав їм: «Це вас спокушає?

⁶²«А що, коли побачите, як Син Людський підноситься туди, де був раніше? ⁶³Дух дає життя; тіло ж не дає жодної користі. Слова, які я сказав вам, — це дух і життя. ⁶⁴Але деякі з вас не вірять.» Бо Ісус від початку знав, хто не вірить і хто його зрадить. ⁶⁵І він сказав: «Ось чому я казав вам: ніхто не може прийти до мене, якщо це не дано йому від Отця.»

⁶⁶Відтоді багато хто з його учнів відвернувся й більше не ходив із ним.

⁶⁷Тоді Ісус запитав дванадцятьох: «Чи й ви хочете піти?»

⁶⁸Симон Петро відповів йому: «Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова вічного життя. ⁶⁹І ми повірили й пізнали, що ти — Святий нашого Отця.»

⁷⁰Ісус відповів їм: «Хіба не я обрав вас, дванадцятьох? А один із вас — диявол.»

⁷¹Він говорив про Юду, сина Симона Іскаріота, одного з дванадцятьох, бо той мав його зрадити.