Євангеліє від Івана 4

4 ¹Коли Ісус дізнався, що фарисеї почули, ніби він здобуває та хрестить більше учнів, ніж Іван, ²(хоча не сам Ісус хрестив, а його учні), ³він залишив Юдею й повернувся до Галілеї. ⁴А пройти йому треба було через Самарію. ⁵Отож прийшов він до самарійського міста, що зветься Сихар, біля поля, яке Яків дав своєму синові Йосипу. ⁶Там була криниця Якова. Ісус, утомившись від дороги, сів біля криниці — було десь опівдні. ^a a v6 Рахуючи від сходу сонця, шоста година — це приблизно опівдні.

⁷Прийшла набрати води жінка-самарянка. Ісус сказав їй: «Дай мені напитися».

⁸(Бо його учні пішли до міста купити їжі).

⁹Самарянка сказала: «Ти юдей, то чому просиш напитися в мене, жінки-самарянки?» (Бо юдеї не спілкуються із самарянами).

¹⁰Ісус відповів їй: «Якби ти знала дар нашого Отця й хто просить у тебе: „Дай мені напитися“, ти сама попросила б у нього, і він дав би тобі живої води».

¹¹Жінка сказала йому: «Пане, ти й зачерпнути не маєш чим, а криниця глибока. Звідки ж у тебе ця жива вода? ¹²Невже ти більший за нашого батька Якова, що дав нам цю криницю й сам із неї пив, і сини його, і худоба його?»

¹³Ісус сказав їй: «Кожен, хто п’є цю воду, знову захоче пити, ¹⁴а хто нап’ється води, яку я йому дам, не захоче пити повік; та вода стане в ньому джерелом, що б’є ключем у вічне життя».

¹⁵Жінка сказала йому: «Пане, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити й не приходила сюди черпати».

¹⁶Ісус сказав їй: «Іди, поклич свого чоловіка й повертайся сюди».

¹⁷Жінка відповіла: «Я не маю чоловіка». Ісус сказав їй: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка.

¹⁸Бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі. Правду ти сказала».

¹⁹Жінка сказала йому: «Пане, бачу, що ти пророк. ²⁰Наші батьки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де належить поклонятися».

²¹Ісус сказав їй: «Повір мені, жінко: надходить час, коли не на цій горі й не в Єрусалимі поклонятиметесь ви Отцеві. ²²Ви поклоняєтесь тому, чого не знаєте; ми ж поклоняємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. ²³Але надходить час, і вже настав, коли справжні поклонники поклонятимуться Отцеві в дусі та істині, бо саме таких поклонників шукає Отець. ²⁴Отець є дух, і ті, хто поклоняється йому, мусять поклонятися в дусі та істині». ^b b v24 Упродовж цього уривка Ісус навчає про поклоніння Отцеві; Той, чия природа — дух, є той самий Отець, який шукає справжніх поклонників.

²⁵Жінка сказала йому: «Знаю, що приходить Месія, якого звуть Христос. Коли він прийде, то все нам сповістить».

²⁶Ісус сказав їй: «Це я — той, хто говорить з тобою».

²⁷Саме тоді повернулися його учні й здивувалися, що він розмовляє з жінкою. Проте ніхто не сказав: «Що тобі треба?» чи: «Про що ти з нею говориш?» ²⁸Тоді жінка залишила свій глек, пішла до міста й сказала людям: ²⁹«Ходіть, погляньте на чоловіка, який сказав мені все, що я коли-небудь робила. Чи не Христос це?» ³⁰Вони вийшли з міста й подалися до нього.

³¹Тим часом учні благали його: «Равві, попоїж».

³²Але він сказав їм: «Я маю їсти їжу, про яку ви нічого не знаєте».

³³Тоді учні почали говорити один одному: «Невже хтось приніс йому поїсти?»

³⁴Ісус сказав їм: «Моя їжа — чинити волю того, хто послав мене, і завершити його діло. ³⁵Хіба ви не кажете: „Ще чотири місяці, і настануть жнива“? Ось кажу вам: підведіть очі й погляньте на лани — вони вже побіліли до жнив. ³⁶Женець уже одержує плату й збирає плід для вічного життя, щоб разом раділи той, хто сіє, і той, хто жне. ³⁷Бо тут справджується приказка: „Один сіє, а інший жне“. ³⁸Я послав вас жати те, над чим ви не працювали. Інші трудилися, а ви ввійшли в їхню працю».

Самарія вірує

³⁹Багато самарян із того міста повірили в нього через свідчення жінки: «Він сказав мені все, що я коли-небудь робила». ⁴⁰Коли самаряни прийшли до нього, то просили його залишитися з ними; і він пробув там два дні. ⁴¹І ще більше людей повірило через його слово. ⁴²А жінці казали: «Ми віримо вже не через твої слова, бо почули самі й знаємо, що цей чоловік справді Спаситель світу».

Повернення до Галілеї

⁴³Через два дні він вирушив звідти до Галілеї. ⁴⁴(Бо сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани у своєму рідному краю). ⁴⁵Коли він прибув до Галілеї, галілеяни прийняли його, бо бачили все, що він зробив у Єрусалимі на святі, адже й самі ходили на свято. ⁴⁶Він знову прийшов до Кани галілейської, де перетворив воду на вино. А в Капернаумі був хворий син одного царського урядовця. ⁴⁷Почувши, що Ісус прийшов із Юдеї до Галілеї, той пішов до нього й благав прийти та зцілити його сина, який був при смерті.

⁴⁸Ісус сказав йому: «Якщо не побачите знамень і чудес, то ніколи не повірите».

⁴⁹Царський урядовець сказав йому: «Пане, прийди, поки не померла моя дитина».

⁵⁰Ісус сказав йому: «Іди, син твій живий». Чоловік повірив слову, яке сказав йому Ісус, і пішов.

⁵¹Коли він ще сходив, його раби зустріли його й сказали, що хлопчик його живий. ⁵²Тоді він спитав у них про годину, коли тому полегшало, і вони сказали: «Учора о сьомій годині покинула його гарячка».

⁵³Тоді батько зрозумів, що то була саме та година, коли Ісус сказав йому: «Син твій живий». І повірив він сам і весь його дім.

⁵⁴Це вже вдруге Ісус учинив знамення, прийшовши з Юдеї до Галілеї.