Йоїл 2

2 ¹Сурміть у ріг на Сіоні, здійміть тривогу на моїй святій горі! Нехай тремтять усі, хто живе в краю, бо надходить день нашого Отця — він близько: ^a a v1 День нашого Отця, що проходить через усю книгу Йоіла, — це день, коли діє наш Отець: його військо рушає на його голос, падає його суд, а слідом приходить його порятунок. Пророки несуть ту саму тему — рішуче втручання нашого Отця в історію.

²День темряви та мороку, день хмар і густої пітьми. Наче світанок, що розливається по горах, насувається велике й могутнє військо — такого не було ніколи раніше, і такого вже не буде повік.

³Перед ними вогонь пожирає, а позаду них палає полум’я. Земля перед ними — наче сад Едему, а позаду них — спустошена пустеля, і ніщо від них не втече. ⁴Виглядають вони, як коні; мов бойові коні, мчать вони. ⁵Наче гуркіт колісниць, вони скачуть по вершинах гір, наче тріск полум’я, що пожирає стерню, наче могутнє військо, вишикуване до бою.

⁶Перед ними корчаться народи в муках; кожне обличчя блідне. ⁷Наче воїни, мчать вони; наче солдати, здираються на мур. Кожен крокує у своєму ряду, не звертаючи зі свого шляху. ⁸Не штовхають вони один одного; кожен тримається своєї стежки. Вони пробиваються крізь зброю й не спиняються. ⁹Вони кидаються на місто; біжать уздовж муру. Вони вилазять на будинки; крізь вікна входять, наче злодій. ¹⁰Перед ними здригається земля, тремтять небеса. Сонце й місяць темніють, і зорі вже не світять.

¹¹Наш Отець підносить свій голос на чолі свого війська; табір його величезний, і могутні ті, хто виконує його слово. День нашого Отця великий і страшенно грізний — хто його витримає?

Поверніться до свого Отця

¹²«Та навіть тепер,» — промовляє наш Отець, — «поверніться до мене всім своїм серцем, з постом, з плачем і з риданням. ^b b v12 Сам Отець кличе. «Поверніться до мене всім своїм серцем» — це не вимога обряду, а туга нашого Отця за тим, щоб серця його дітей повернулися додому.

¹³«Роздеріть свої серця, а не свій одяг. Поверніться до свого Отця, бо він милостивий і милосердний, повільний до гніву та щедрий на заповітну любов, і він жаліє та не насилає лиха. ¹⁴Хто знає? Можливо, він обернеться та пожаліє і залишить по собі благословення — хлібну жертву й жертву узливання для вашого Отця.»

¹⁵Сурміть у шофар на Сіоні; освятіть піст; скличте священні збори. ¹⁶Зберіть народ; освятіть громаду; скличте старійшин; зберіть дітей, навіть немовлят, що ссуть груди. Нехай вийде наречений зі своєї кімнати, а наречена — зі своєї світлиці. ¹⁷Нехай священники, що служать перед нашим Отцем, плачуть між притвором і жертовником. Нехай вони кажуть: «Пожалій свій народ, Отче наш, і не віддавай своєї спадщини на наругу, на посміховисько серед народів. Чому мають казати поміж народами: „Де їхній Бог?“» ^c c v17 Священники стояли у внутрішньому дворі єрусалимського храму, між критим вхідним залом і жертовником усепалення — у самому серці місця поклоніння.

Наш Отець відновлює свій народ

¹⁸Тоді наш Отець запалав ревністю за свою землю і змилосердився над своїм народом.

¹⁹Наш Отець відповів своєму народові: «Ось я посилаю вам збіжжя, молоде вино та олію, і ви насититеся ними. Більше ніколи не віддам вас на наругу серед народів.»

²⁰«Віджену північне військо далеко від вас, заганяючи його в землю суху й спустошену — його передові лави в Мертве море, а задні — у Середземне море. Здійметься його сморід; підніметься його гидкий запах, бо воно накоїло жахливого.

²¹Не бійся, земле; радій і веселися, бо наш Отець учинив велике! ²²Не бійтеся, польові звірі, бо пасовища пустелі зеленіють; дерево приносить свій плід; смоківниця та виноградна лоза дають свої багатства. ²³Радійте, діти Сіону, і веселіться у своєму Отці, бо він дав вам осінній дощ, щоб явити свою вірність; він посилає вам рясні зливи, осінні та весняні дощі, як колись. ²⁴Токи будуть повні збіжжя; чани переливатимуться молодим вином та олією.

²⁵Я відшкодую вам за роки, які поїла сарана, — сарана-рій, молода сарана, сарана-нищителька та сарана-косар, — моє велике військо, яке я послав на вас. ²⁶Ви будете їсти досхочу й насититеся, і прославлятимете ім’я свого Отця, який учинив з вами дивовижне; і більше ніколи не буде осоромлений мій народ. ^d d v26 Голосом нашого Отця його народ названий його дітьми — родинним іменем, яке його серце завжди носило. ²⁷Тоді ви дізнаєтеся, що я посеред Ізраїлю, і що я — ваш Отець, і немає іншого; і більше ніколи не буде осоромлений мій народ.

Отець виливає свого Духа

²⁸«А потім я виллю свого Духа на всяку плоть. Ваші сини та доньки пророкуватимуть, ваші старці бачитимуть сни, ваші юнаки бачитимуть видіння. ^e e v28 Наш Отець виливає свого Духа — Святого Духа — на своїх власних синів і доньок; Отець, Дух і діти — це родина. ²⁹Навіть на рабів і рабинь у ті дні я виллю свого Духа.

³⁰Я явлю чудеса на небесах і на землі — кров, вогонь і стовпи диму. ³¹Сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров, перш ніж настане великий і грізний день нашого Отця.»

³²І станеться так: кожен, хто призве ім’я Господа нашого Ісуса, спасеться; бо на горі Сіон і в Єрусалимі буде визволення, як сказав наш Отець, серед тих, хто вцілів, кого кличе наш Отець. ^f f v32 Павло застосовує цей вірш безпосередньо до Ісуса: «кожен, хто призве ім’я Господа, спасеться» (Римлян 10:13). Ім’я, яке ми призиваємо для порятунку, — це Ісус, відкрите запрошення нашого Отця додому.