Єремія 7

7 ¹Слово, яке надійшло до Єремії від нашого Отця:

²Стань біля воріт дому нашого Отця й проголоси там: Слухайте слово нашого Отця, усі юдеї, що входите цими воротами, аби вклонятися йому. ³Так говорить Отець небесних воїнств, наш Отець Ізраїлю: Змініть свої дороги та свої вчинки, і Я дозволю вам жити в цьому місці.

⁴Не довіряйте цим оманливим словам: «Храм нашого Отця! Храм нашого Отця! Храм нашого Отця!» ⁵Якщо ви справді зміните свої дороги та вчинки й справді будете чинити справедливо одне з одним, ⁶якщо не будете гнобити чужинця, сироту чи вдову, не проливатимете невинної крові в цьому місці й не підете за іншими богами на свою власну шкоду, ⁷то Я дозволю вам жити в цьому місці, у землі, яку Я дав вашим предкам давно, навіки. ⁸Але ось — ви довіряєте оманливим словам, що нічого не варті. ⁹Невже ви будете красти, вбивати, чинити перелюб, клястися неправдиво, приносити жертви Ваалові, ходити за іншими богами, яких ви не знали, ¹⁰а потім приходити й ставати переді Мною в цьому домі, що носить моє ім’я, і казати: «Ми в безпеці!» — тільки щоб і далі чинити всі ці мерзоти? ¹¹Чи став цей дім, що носить моє ім’я, печерою розбійників у ваших очах? Я сам це бачив, — каже наш Отець.

¹²А тепер підіть до мого місця, що було в Шіло, де Я вперше поставив своє ім’я, і подивіться, що Я вчинив з ним через зло мого народу Ізраїля. ¹³А тепер, через те що ви чинили все це, — каже наш Отець, — Я говорив до вас знову й знову, та ви не слухали, кликав вас, та ви не відповідали,

¹⁴тож Я вчиню з домом, що зветься моїм ім’ям, на який ви покладаєтесь, і з місцем, яке Я дав вам і вашим предкам, так само, як вчинив із Шіло. ¹⁵Я відкину вас від свого обличчя, як відкинув усіх ваших родичів, усіх дітей Єфрема. ^a a v15 Єфрем — це скорочена назва північного царства Ізраїлю, яке Ассирія забрала на вигнання близько 722 року до н. е.

¹⁶А ти — не молися за цей народ; не здіймай за них ні зойку, ні молитви; не благай мене, бо Я не слухатиму тебе. ¹⁷Хіба ти не бачиш, що вони роблять у містах Юдеї та на вулицях Єрусалима? ¹⁸Діти збирають дрова, батьки розпалюють вогонь, жінки замішують тісто, щоб пекти коржі для цариці небесної; вони виливають жертви напоїв іншим богам, аби гнівити мене. ^b b v18 Цариця небесна була язичницькою богинею родючості, якій поклонялися на стародавньому Близькому Сході, — родини віддавали їй домашнє поклоніння замість нашого Отця. ¹⁹Але чи мене вони дратують? — каже наш Отець. — Чи не самих себе, на свій власний сором?

²⁰Тож так говорить Всевладний Отець: мій гнів і лють виллються на це місце — на людей і тварин, на дерева полів і плоди землі — палаючи й не згасаючи.

²¹Так говорить Отець небесних воїнств, наш Отець Ізраїлю: Додайте свої цілопалення до інших своїх жертв і їжте м’ясо самі! ²²Бо того дня, коли Я вивів ваших предків з єгипетської землі, Я не просто говорив до них чи наказував їм про цілопалення та жертви. ²³Ось що Я наказав їм: Слухайтеся мого голосу, і Я буду вашим Отцем, а ви будете моїми дітьми. Ходіть цілком тією дорогою, яку Я вам наказую, щоб вам велося добре.

²⁴Але вони не слухали й не прихилили вуха; вони ходили за своїми власними задумами, уперті у своїх злих серцях, і йшли назад, а не вперед. ²⁵Від дня, коли ваші предки вийшли з Єгипту, аж до нині Я посилав вам усіх своїх слуг — пророків, знову й знову, день у день. ²⁶Та вони не слухали мене й не зважали, а були вперті й чинили гірше за своїх предків.

²⁷Ти скажеш їм усі ці слова, та вони не слухатимуть тебе; ти кликатимеш їх, та вони не відповідатимуть тобі.

²⁸Скажи їм: Це народ, що не слухався голосу нашого Отця й не приймав настанови; правда зникла, відтята від їхніх уст. ²⁹Обстрижи своє волосся й викинь його; голоси на голих висотах, бо наш Отець відкинув і покинув покоління свого гніву.

Долина Різанини

³⁰Юдея чинила зло в моїх очах, — каже наш Отець. — Вони поставили своїх огидних ідолів у домі, що носить моє ім’я, оскверняючи його. ³¹Вони збудували висоти Тофета в долині Бен-Гіннома, щоб палити своїх синів і дочок у вогні, — чого Я ніколи не наказував і що ніколи не спадало мені на думку. ^c c v31 Тофет був місцем у долині Бен-Гіннома на південь від Єрусалима, де приносили в жертву дітей; від цієї долини згодом походить слово «геєна». ³²Тож надходять дні, — каже наш Отець, — коли її більше не називатимуть ні Тофетом, ні долиною Бен-Гіннома, а долиною Різанини; і ховатимуть у Тофеті, аж доки не залишиться місця. ³³Мертві тіла цього народу стануть поживою для птахів небесних і звірів земних, і не буде кому відлякати їх. ³⁴Я втишу в містах Юдеї та на вулицях Єрусалима голос радості та веселощів, голос нареченого й нареченої, бо земля стане пустищем.