Єремія 6

6 ¹«Тікайте в безпечне місце, сини Веніаміна, геть з Єрусалима! Сурміть у сурму в Текоа, і підніміть сигнал над Бет-Гаккеремом, бо з півночі насувається лихо, велике руйнування. ²Гарну й ніжну доньку Сіону — Я знищу її. ³Пастухи зі своїми отарами прийдуть проти неї; вони розкинуть свої намети навколо неї, і кожен випасатиме свою ділянку.»

⁴Готуйтеся до битви проти неї! Нумо, удармо опівдні! Та горе нам, бо день згасає і вечірні тіні довшають. ⁵Нумо, удармо вночі і зруйнуймо її твердині!

⁶Бо так каже Отець небесних військ: Зрубайте її дерева і насипте облоговий вал проти Єрусалима. Це місто мусить бути покаране; у ньому немає нічого, крім гноблення. ⁷«Як криниця зберігає свою воду свіжою, так вона зберігає свіжим своє беззаконня. Насильство й руйнування лунають у ній; хвороби та рани завжди переді Мною. ⁸Прийми застереження, Єрусалиме, бо інакше Я відвернуся від тебе з огидою і оберну тебе на пустку, на землю, де ніхто не живе.»

⁹Так каже Отець небесних військ: Вони визбирають останок Ізраїля так ретельно, як виноградну лозу визбирують. Проведи рукою по галуззю ще раз, наче той, хто збирає виноград.

¹⁰«До кого я можу промовити й застерегти, щоб вони послухали? Їхні вуха закриті, тож вони не можуть чути. Слово нашого Отця огидне для них; вони не знаходять у ньому втіхи.

¹¹Та я сповнений гніву нашого Отця; я втомився стримувати його. Вилий його на дітей на вулиці, на юнаків, що зібралися разом; будуть схоплені і чоловік, і дружина, старий і вельми похилий віком.» ¹²Їхні доми перейдуть до інших, їхні поля й дружини разом, бо Я простягну свою руку проти тих, хто живе в цій землі, — каже наш Отець. ¹³Бо від найменшого до найбільшого, усі жадібні до неправедної наживи; від пророка до священника, усі чинять оману. ¹⁴Вони перев’язують рану мого народу, наче вона не серйозна. «Мир, мир», — кажуть вони, коли миру немає. ¹⁵Чи соромилися вони своєї огидної поведінки? Ні, вони зовсім не мали сорому; вони навіть не вміли червоніти. Тож вони впадуть серед полеглих; вони будуть повалені, коли Я покараю їх, — каже наш Отець.

¹⁶Так каже наш Отець: Станьте на роздоріжжях і подивіться; запитайте про давні стежки, де добра дорога, і йдіть нею, і знайдете спокій для своїх душ. Але вони сказали: «Не будемо ходити нею.» ¹⁷Я поставив над вами вартових і сказав: «Слухайте звук сурми!» Але вони сказали: «Не будемо слухати.» ¹⁸«Тому слухайте, народи; зверніть увагу, свідки, що станеться з ними. ¹⁹Слухай, земле: Я насилаю лихо на цей народ, плід їхніх власних задумів, бо вони не слухали моїх слів і відкинули мою настанову. ²⁰Навіщо Мені ладан із Шеви чи солодка тростина з далекої землі? Ваші цілопалення неприйнятні; ваші жертви не до вподоби Мені.»

²¹Тому так каже наш Отець: Я покладу перешкоди перед цим народом. І батьки, і діти спіткнуться об них; сусіди та друзі загинуть.

²²Так каже наш Отець: Ось надходить військо із північного краю; великий народ піднімається від країв землі. ²³Вони тримають лук і спис; вони жорстокі й не знають милосердя. Їхній гомін реве, мов море, коли вони мчать на конях, вишикувані в бойовому строю проти тебе, донько Сіону.

²⁴Ми почули звістку про них, і наші руки опустилися. Туга охопила нас, біль, наче в жінки під час пологів. ²⁵Не виходьте в поля і не ходіть дорогами, бо ворог має меч, і жах з усіх боків. ²⁶Донько мого народу, одягнися в жалобний одяг і качайся в попелі; голоси з гірким плачем, як за єдиним сином, бо раптово руйнівник нападе на нас.

²⁷«Я зробив тебе випробувачем металів серед мого народу, щоб ти спостерігав і випробовував їхні дороги. ²⁸Усі вони запеклі бунтівники, ходять і розносять наклеп. Вони — бронза та залізо; усі вони чинять розтлінно. ²⁹Міхи дмуть завзято, щоб вогнем випалити свинець, та очищення марне; нечестиві не відділені. ³⁰Їх називають відкинутим сріблом, бо наш Отець відкинув їх.»