Діяння апостолів 13

13 ¹У церкві в Антіохії були пророки та вчителі: Варнава, Симеон, якого звали Нігер, Луцій з Кирени, Манаїл (що з дитинства виховувався разом з Іродом тетрархом) і Савл.

²Коли вони поклонялися Господу Ісусу й постили, Святий Дух сказав: «Відокремте мені Варнаву та Савла для діла, до якого я покликав їх».

³Тоді, попостившись і помолившись, вони поклали на них руки й відпустили їх.

Слово Отця сягає Кіпру

⁴Послані Святим Духом, вони зійшли до Селевкії, а звідти відпливли на Кіпр. ⁵Прибувши до Саламіну, вони проголошували слово нашого Отця в юдейських синагогах. Помічником у них був Іван. ⁶Пройшовши через увесь острів до Пафа, вони знайшли юдейського чаклуна й лжепророка на ім’я Бар-Ісус, ⁷який був при проконсулі Сергії Павлі, чоловікові розумному. Той покликав Варнаву та Савла, бажаючи почути слово нашого Отця. ⁸Але Елима-чарівник — бо так перекладається його ім’я — противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри. ⁹Та Савл, якого звали й Павлом, сповнений Святого Духа, пильно подивився на нього ¹⁰і сказав: «Ти сину диявола, вороже всякої праведності, повний усякого обману й лукавства! Чи ти ніколи не перестанеш викривляти прямі дороги нашого Отця? ¹¹Ось тепер рука нашого Отця на тобі. Ти будеш сліпий і певний час не бачитимеш сонця». І вмить туман і темрява впали на нього; він ходив навпомацки, шукаючи, хто б повів його за руку.

¹²Побачивши, що сталося, проконсул увірував, здивований ученням Господа Ісуса.

Історію Отця проголошено в Антіохії

¹³Павло та його супутники відпливли з Пафа до Перги в Памфілії, але Іван залишив їх і повернувся до Єрусалима. ¹⁴А з Перги вони пішли далі до Антіохії Пісідійської. У суботу вони ввійшли до синагоги й сіли. ¹⁵Після читання Закону й Пророків старші синагоги послали до них сказати: «Брати, якщо маєте якесь слово підбадьорення для народу, то говоріть».

¹⁶Павло встав, подав рукою знак і сказав: «Мужі ізраїльські й ви, що боїтеся нашого Отця, слухайте! ¹⁷Наш Отець, Отець цього народу Ізраїлю, вибрав наших предків, звеличив їх під час їхнього перебування в землі Єгипетській і вивів їх звідти піднесеною рукою. ¹⁸І років зо сорок він терпів їх у пустелі. ¹⁹Знищивши сім народів у Ханаані, він дав їм їхню землю в спадщину. ²⁰Це тривало близько чотирьохсот п’ятдесяти років. Потім він давав їм суддів аж до пророка Самуїла. ²¹Тоді вони попросили собі царя, і наш Отець дав їм Саула, сина Кісового, чоловіка з племені Веніяминового, на сорок років. ²²Усунувши його, він підняв їм за царя Давида, свідчачи про нього: „Я знайшов Давида, сина Єсеєвого, чоловіка до серця мого, який виконає все, чого я хочу“. ²³З нащадків цього чоловіка наш Отець привів Ізраїлеві Спасителя Ісуса, як і обіцяв. ²⁴Перед його приходом Іван проповідував хрещення покаяння всьому народові ізраїльському. ²⁵Коли Іван завершував свій шлях, він казав: „За кого ви мене маєте? Я не той. Але ось, за мною йде Той, що я недостойний розв’язати ремінці сандалій на його ногах“».

²⁶«Брати, сини роду Авраамового і ті з вас, хто боїться нашого Отця: до нас послано це слово спасіння. ²⁷Мешканці Єрусалима та їхні провідники не впізнали його й не зрозуміли слів пророків, що читаються щосуботи, — та, засудивши його, вони сповнили ті самі слова. ²⁸Хоч вони не знайшли жодної причини для його смерті, однак просили Пилата стратити його. ²⁹Коли ж вони виконали все написане про нього, то зняли його з дерева й поклали в гробницю. ³⁰Але наш Отець воскресив його з мертвих, ³¹і багато днів він з’являвся тим, що прийшли разом з ним із Галілеї до Єрусалима, які тепер є його свідками перед народом. ³²І ми звіщаємо вам добру новину про те, що обіцяв наш Отець нашим предкам.

³³Він сповнив це для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і написано у другому псалмі: „Ти Син мій; сьогодні я породив тебе“.

³⁴А про те, що він воскресив його з мертвих, щоб уже ніколи не зотлівати, він сказав так: „Я дам вам святі та певні благословення, обіцяні Давидові“. ³⁵Тому й в іншому псалмі він каже: „Ти не даси святому твоєму зазнати тління“. ³⁶Бо Давид, послуживши волі нашого Отця у своєму поколінні, спочив, був покладений разом зі своїми предками й зазнав тління, ³⁷але той, кого воскресив наш Отець, не зазнав тління. ³⁸Отже, знайте це, брати: через цього чоловіка вам проголошується прощення гріхів, ³⁹і через нього кожен, хто вірить, звільняється від усього, від чого не міг звільнити вас закон Мойсеїв. ⁴⁰Тож стережіться, щоб не сталося з вами те, що сказано в Пророків: ⁴¹„Погляньте, глузівники, здивуйтеся й загиньте; бо я роблю діло у ваші дні, діло, якому ви нізащо не повірите, навіть якщо хтось розповість вам про нього“».

⁴²Коли Павло та Варнава виходили, люди просили їх наступної суботи знову говорити їм про ці речі. ⁴³Коли зібрання в синагозі розійшлося, багато юдеїв і побожних прозелітів пішли за Павлом і Варнавою, які розмовляли з ними й переконували їх перебувати в благодаті нашого Отця.

⁴⁴Наступної суботи майже все місто зібралося послухати слово Господа Ісуса. ⁴⁵Коли юдеї побачили натовпи, їх охопили заздрощі, і вони заперечували словам Павла, ображаючи його.

⁴⁶Тоді Павло та Варнава сміливо сказали: «Слово нашого Отця мало бути сказане спершу вам. Та оскільки ви відкидаєте його, вважаючи себе недостойними вічного життя, то ось — ми звертаємося до язичників.»

⁴⁷Бо так заповів нам наш Отець: «Я зробив тебе світлом для народів, щоб ти ніс спасіння до краю землі».

⁴⁸Почувши це, язичники зраділи й прославляли слово Господа Ісуса; і всі, призначені до вічного життя, увірували. ⁴⁹І слово Господа Ісуса поширювалося по всій тій країні. ⁵⁰Але юдеї підбурили побожних знатних жінок і провідних людей міста, здійняли переслідування проти Павла й Варнави та вигнали їх зі своїх околиць. ⁵¹Вони ж, обтрусивши на них пил зі своїх ніг, пішли до Іконії. ⁵²А учні сповнювалися радості та Святого Духа.