Діяння апостолів 12

12 ¹Приблизно того часу цар Ірод напав на деяких із тих, хто належав до церкви, маючи намір завдати їм зла. ²Якова, брата Івана, він стратив мечем. ³Побачивши, що це сподобалося юдеям, Ірод узявся схопити й Петра — це було в дні Опрісноків. ⁴Він заарештував його, кинув до в’язниці й передав чотирьом четвіркам воїнів, щоб стерегли його, маючи намір після Пасхи вивести його до народу.

⁵Петра стерегли у в’язниці, а церква ревно молилася за нього нашому Отцеві. ⁶Тієї ночі, перш ніж Ірод мав вивести його, Петро спав між двома воїнами, скований двома ланцюгами, а варта перед дверима стерегла в’язницю. ⁷Аж раптом ангел нашого Отця став біля нього, і світло наповнило камеру. Він штовхнув Петра в бік, розбудив його й сказав: «Вставай швидше». І ланцюги впали з його рук. ⁸Ангел сказав йому: «Одягнися і взуй сандалі». Петро так і зробив. Тоді він сказав: «Накинь свій плащ і йди за мною». ⁹І Петро вийшов та пішов за ним, не знаючи, що те, що робив ангел, було насправді, — йому здавалося, що він бачить видіння. ¹⁰Минувши першу й другу сторожу, вони дійшли до залізної брами, що веде до міста, і вона сама собою відчинилася їм. Вони вийшли, пройшли одну вулицю, і раптом ангел відійшов від нього.

¹¹Тоді Петро прийшов до тями й сказав: «Тепер я напевно знаю: наш Отець послав свого ангела і врятував мене з руки Ірода та від усього, чого очікував юдейський народ». ¹²Зрозумівши це, він подався до дому Марії, матері Івана, якого ще звали Марком, де багато хто зібрався на молитву. ¹³Коли Петро постукав у двері воріт, служниця на ім’я Рода підійшла, щоб відчинити. ¹⁴Упізнавши голос Петра, вона так зраділа, що, не відчинивши воріт, вбігла всередину й сповістила, що Петро стоїть перед ворітьми.

¹⁵«Ти не при своєму розумі», — казали вони. Та вона наполягала, що це правда. Тоді вони сказали: «Це його ангел». ¹⁶А Петро все стукав; коли ж вони відчинили двері й побачили його, то були вражені. ¹⁷Він дав їм рукою знак мовчати й розповів, як наш Отець вивів його з в’язниці. «Розкажіть це Якову та братам і сестрам», — сказав він, а потім вийшов і подався в інше місце.

¹⁸Коли настав ранок, серед воїнів зчинилося неабияке сум’яття через те, що сталося з Петром. ¹⁹Ірод же, пошукавши його й не знайшовши, допитав вартових і наказав стратити їх. Потім він подався з Юдеї до Кесарії і залишився там.

Наш Отець вражає Ірода

²⁰Ірод був розгніваний на Тир і Сидон. Та вони разом прийшли до нього і, прихиливши на свій бік Бласта, царського постельничого, просили миру, бо їхня земля годувалася від царської землі. ²¹У призначений день Ірод, одягнувшись у царські шати, сів на престол і виголосив до них промову. ²²А натовп усе вигукував: «Це голос бога, а не людини!» ²³Тієї ж миті ангел нашого Отця вразив його за те, що він не віддав слави нашому Отцеві, і черва сточила його, і він помер.

²⁴А слово нашого Отця все росло й ширилося. ²⁵Варнава ж і Савл, виконавши своє служіння, повернулися з Єрусалима, узявши з собою Івана, якого ще звали Марком.