2 Самуїла 1

1 ¹Після смерті Саула Давид повернувся, розбивши амаликитян, і пробув у Ціклагу два дні. ²Третього дня прийшов чоловік із Саулового табору, одяг на ньому роздертий, а на голові земля. Прийшовши до Давида, він упав на землю й поклонився.

³Давид запитав його: «Звідки ти прийшов?» «Я втік з ізраїльського табору», — відповів той.

⁴«Що сталося?» — запитав Давид. — «Розкажи мені». Той відповів: «Народ утік з битви. Багато полягло й загинуло. Саул і син його Йонатан теж мертві».

⁵Давид запитав юнака, що приніс звістку: «Звідки ти знаєш, що Саул і син його Йонатан мертві?»

⁶Юнак відповів: «Я випадково опинився на горі Ґілбоа, і там був Саул, що спирався на свого списа, а колісниці та вершники насідали на нього. ⁷Він обернувся, побачив мене й покликав мене. Я відповів: „Ось я“. ⁸Він запитав мене: „Хто ти?“ Я сказав йому: „Я амаликитянин“. ⁹Він сказав мені: „Стань наді мною і вбий мене, бо мене охопила мука, а я ще живий“. ¹⁰Тож я став над ним і вбив його, бо знав, що він не виживе після свого падіння. Потім я взяв корону з його голови та браслет з його руки й приніс їх сюди, до мого пана».

¹¹Тоді Давид схопив свій одяг і роздер його, так само вчинили й усі люди, що були з ним. ¹²Вони голосили, плакали й постили до вечора за Саулом, за сином його Йонатаном, за народом нашого Отця та за домом Ізраїля, бо вони полягли від меча.

¹³Давид запитав юнака, що приніс звістку: «Звідки ти?» Той відповів: «Я син чужинця, амаликитянин».

¹⁴Давид сказав: «Як ти не побоявся підняти руку, щоб убити помазаника нашого Отця?» ¹⁵Давид покликав одного зі своїх юнаків і сказав: «Підійди, убий його». Той ударив його, і він помер. ¹⁶Давид сказав йому: «Кров твоя на твоїй голові, бо твої власні вуста свідчили проти тебе, коли ти сказав: „Я вбив помазаника нашого Отця“».

Як загинули могутні

¹⁷Тоді Давид заспівав цей плач за Саулом і сином його Йонатаном ¹⁸і наказав навчити народ Юди цього плачу, що зветься «Лук»; він записаний у Книзі Праведного: ^a a v18 Книга Праведного була давньою ізраїльською збіркою героїчної поезії, яка не збереглася. ¹⁹«Слава твоя, Ізраїлю, лежить убита на твоїх висотах. Як загинули могутні! ²⁰Не розповідайте про це в Ґаті, не сповіщайте на вулицях Ашкелона, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не тріумфували дочки необрізаних. ²¹Гори Ґілбоа, нехай не буде на вас ні роси, ні дощу, ні полів, що родять приношення. Бо там був осквернений щит могутнього, щит Саула, більше не натертий олією. ^b b v21 Воїни регулярно змащували свої шкіряні щити олією, щоб ті залишалися гнучкими й готовими до бою; ненамащений щит був зіпсований і непридатний. ²²Від крові вбитих, від тіла могутніх лук Йонатана не відступав, меч Саула не повертався ненаситним. ²³Саул і Йонатан, улюблені й дорогі за життя, у смерті не розлучилися. Вони були швидші за орлів, дужчі за левів. ²⁴Дочки Ізраїля, плачте за Саулом, що вдягав вас у багряницю та оздоби, що прикрашав ваше вбрання золотими прикрасами. ²⁵Як загинули могутні в розпалі битви! Йонатан лежить убитий на твоїх висотах. ²⁶Я сумую за тобою, брате мій Йонатане; ти був мені дуже дорогий. Твоя любов до мене була дивовижна, що перевершувала любов жіночу. ²⁷Як загинули могутні! Загинула зброя війни».