2 Самуїла 2

2 ¹Згодом Давид запитав нашого Отця: «Чи піти мені до одного з міст Юдиних?» Наш Отець відповів: «Іди». Давид запитав: «Куди?» «До Хеврона», — відповів він.

²Давид пішов туди зі своїми двома дружинами — Ахіноам із Їзреелю та Авігаїл, удовою Навала з Кармелю. ³Давид привів і людей, що були з ним, кожного зі своєю родиною, і вони оселилися в містах довкола Хеврона. ⁴Тоді прийшли мужі Юдині й помазали там Давида на царя над домом Юдиним. І сказали Давидові, що мужі з Явеш-Ґілеаду поховали Саула. ⁵І послав він послів до мужів Явеш-Ґілеаду: «Нехай благословить вас наш Отець за цю милість, яку ви виявили своєму володареві Саулові, поховавши його. ⁶Тож нехай наш Отець виявить вам милість і вірність; і я теж віддячу вам добром за те, що ви так учинили. ⁷Будьте мужні й відважні, бо мертвий ваш володар Саул, а дім Юдин помазав мене на царя над собою.»

Авнер настановляє Іш-Бошета царем над Ізраїлем

⁸А Авнер, син Нера, воєначальник Саулів, узяв Іш-Бошета, сина Саулового, і привів його до Маханаїму. ⁹І настановив його царем над Ґілеадом, над ашурянами, над Їзреелем, над Єфремом, над Веніаміном — над усім Ізраїлем. ¹⁰Іш-Бошетові, синові Сауловому, було сорок років, коли він став царем над Ізраїлем; і царював він два роки. Але дім Юдин ішов за Давидом. ¹¹Давид був царем у Хевроні над домом Юдиним сім років і шість місяців.

Брат проти брата в Гаваоні

¹²Авнер, син Нера, разом зі слугами Іш-Бошета, сина Саулового, вийшов із Маханаїму до Гаваона. ¹³Йоав, син Церуї, і слуги Давидові теж вийшли й зустрілися з ними біля ставка Гаваонського — одні сіли по один бік ставка, а інші — по протилежний. ¹⁴Авнер сказав Йоавові: «Нехай повстануть юнаки й позмагаються перед нами». Йоав відповів: «Нехай повстануть».

¹⁵І повстали вони, і перейшли за ліком — дванадцятеро за Веніаміна та Іш-Бошета, сина Саулового, і дванадцятеро зі слуг Давидових. ¹⁶Кожен схопив свого супротивника за голову й устромив меча йому в бік, і попадали вони разом. Тому те місце в Гаваоні назвали Хелкат-Гаццурім. ^a a v16 Хелкат-Гаццурім означає «поле мечів» — те місце назвали так через смертельний рукопашний бій, що точився там. ¹⁷Того дня битва була дуже запеклою; і були розбиті Авнер та мужі ізраїльські перед слугами Давидовими. ¹⁸Там були три сини Церуї: Йоав, Авішай та Асаїл — а Асаїл був прудконогий, мов дика газель. ¹⁹Він погнався за Авнером, не звертаючи ні праворуч, ні ліворуч, переслідуючи його. ²⁰Авнер озирнувся й запитав: «Чи це ти, Асаїле?» «Це я», — відповів той.

²¹Авнер сказав йому: «Зверни праворуч чи ліворуч, схопи одного з юнаків і візьми собі його зброю». Але Асаїл не хотів припиняти гнатися за ним. ²²Авнер знову сказав Асаїлові: «Повернися. Навіщо змушуєш мене вразити тебе на смерть? Як тоді я гляну в очі твоєму братові Йоавові?» ²³Та він не схотів звернути, тож Авнер ударив його тупим кінцем списа в живіт, і спис вийшов йому крізь спину. Він упав там і помер на місці. І кожен, хто приходив туди, де впав і помер Асаїл, зупинявся. ²⁴А Йоав та Авішай гналися за Авнером; і на заході сонця дійшли вони до пагорба Амма, що навпроти Ґіаху, по дорозі до пустелі Гаваонської. ²⁵Сини Веніамінові зібралися за Авнером, згуртувалися в один загін і стали на вершині пагорба. ²⁶Авнер гукнув до Йоава: «Чи вічно пожиратиме меч? Хіба не знаєш, що це скінчиться гірко? Доки ти не скажеш народові повернути назад і припинити гнатися за своїми братами?»

²⁷Йоав відповів: «Як живий наш Отець, якби ти не промовив, то люди гналися б за своїми братами аж до ранку». ²⁸І засурмив Йоав у сурму, і спинилися всі воїни, і більше не гналися за Ізраїлем та не воювали. ²⁹А Авнер і його люди йшли Аравою цілу ту ніч, перейшли Йордан, пройшли весь Бітрон і прийшли до Маханаїму.

³⁰Йоав повернувся з погоні за Авнером і зібрав увесь народ; і не вистачало дев’ятнадцятьох із людей Давидових, крім Асаїла. ³¹А слуги Давидові побили триста шістдесят мужів із Веніаміна, що були з Авнером. ³²І понесли вони Асаїла й поховали його в гробниці його батька у Вифлеємі; а Йоав і його люди йшли цілу ніч, і дійшли до Хеврона на світанку.