2 Самуїла 3

3 ¹Війна між домом Саула та домом Давида тривала довго. Давид дедалі міцнів, а дім Саула дедалі слабшав. ²У Хевроні народилися в Давида сини. Його первістком був Амнон, якого народила Ахіноам з Ізрееля; ³другий — Хілеав, від Авігаїл, удови Навала з Кармелу; третій — Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя Ґешуру; ⁴четвертий — Адонія, син Хаґґіт; п’ятий — Шефатія, син Авітал; ⁵а шостий — Їтреам, від Еґли, Давидової дружини. Це сини Давида, що народилися в Хевроні.

Авнер переходить до Давида

⁶Поки тривала війна між домом Саула та домом Давида, Авнер усе зміцнював своє становище в домі Саула. ⁷У Саула була наложниця на ім’я Ріцпа, дочка Айї. Іш-Бошет сказав Авнерові: «Чому ти спав із наложницею мого батька?»

⁸Авнер, дуже розгнівавшись на слова Іш-Бошета, сказав: «Чи я собача голова, що служить Юді? Сьогодні я виявляю вірність домові твого батька Саула, його братам і друзям, і не видав тебе Давидові. А ти нині винуватиш мене через цю жінку! ^a a v8 «Собача голова» — це давня образа для нікчемного зрадника або ворога. ⁹Хай наш Отець учинить так Авнерові і ще гірше, якщо я не зроблю для Давида того, що наш Отець присягнув йому, ¹⁰щоб відібрати царство від дому Саула і поставити престол Давида над Ізраїлем та над Юдою, від Дана до Беер-Шеви».

¹¹І не міг Іш-Бошет більше сказати Авнерові жодного слова, бо боявся його.

¹²Авнер послав від себе послів до Давида сказати: «Чия ця земля? Укладай зі мною заповіт, і моя рука буде з тобою, щоб привернути до тебе весь Ізраїль».

¹³Давид сказав: «Добре, я укладу з тобою заповіт. Та вимагаю однієї речі: ти не побачиш мого обличчя, доки не приведеш Мелхолу, дочку Саула, коли прийдеш». ¹⁴Давид послав послів до Іш-Бошета, сина Саула, сказати: «Віддай мені мою дружину Мелхолу, яку я заручив собі за сто крайніх плотей филистимлян».

¹⁵Тоді Іш-Бошет послав і забрав її від чоловіка, Палтіїла, сина Лаїша. ¹⁶Її чоловік ішов за нею, плачучи, аж до Бахуріма. Тоді Авнер сказав йому: «Повернися». І той повернувся.

¹⁷Авнер говорив зі старійшинами Ізраїля: «Ви вже давно бажаєте, щоб Давид був царем над вами. ¹⁸Тож дійте, адже наш Отець обіцяв Давидові: „Рукою свого слуги Давида Я врятую свій народ Ізраїль від филистимлян і від усіх їхніх ворогів“».

¹⁹Авнер говорив також до Веніамина, а потім пішов до Хеврона розповісти Давидові все, що вирішили зробити Ізраїль та весь дім Веніамина. ²⁰Коли Авнер прийшов до Давида в Хеврон із двадцятьма мужами, Давид улаштував бенкет для Авнера та його людей. ²¹Авнер сказав Давидові: «Дозволь мені піти й зібрати весь Ізраїль до мого пана царя, щоб вони уклали з тобою заповіт, і ти царював над усім, чого бажає твоє серце». І Давид відпустив Авнера, і той пішов із миром.

Йоав убиває Авнера

²²Саме тоді слуги Давида та Йоав повернулися з походу з великою здобиччю. Але Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і той пішов із миром. ²³Коли прибув Йоав з усім своїм військом, йому розповіли: «Авнер, син Нера, приходив до царя, і той відпустив його, і він пішов із миром».

²⁴Тож Йоав прийшов до царя: «Що ти зробив? Авнер приходив до тебе — чому ти відпустив його, і тепер він пішов? ²⁵Ти ж знаєш, що Авнер, син Нера, приходив, щоб обманути тебе, вивідати твої пересування і все, що ти робиш».

²⁶Вийшовши від Давида, Йоав послав навздогін за Авнером послів, і вони завернули його від колодязя Сіра. Та Давид нічого не знав. ²⁷Коли Авнер повернувся до Хеврона, Йоав відвів його вбік у брамі, ніби щоб поговорити наодинці, і там ударив його в живіт. І той помер — за кров Асаїла, Йоавового брата. ²⁸Згодом, коли Давид почув це, він сказав: «Я і моє царство навіки невинні перед нашим Отцем у крові Авнера, сина Нера. ²⁹Хай вона впаде на голову Йоава і на весь дім його батька! Хай у домі Йоава ніколи не бракує того, хто має течу чи проказу, хто спирається на милицю, падає від меча або не має хліба». ³⁰Так Йоав і його брат Авішай убили Авнера за те, що той убив їхнього брата Асаїла в битві під Гаваоном.

Давид оплакує Авнера

³¹Давид сказав Йоавові та всьому народові, що був із ним: «Роздеріть свій одяг, одягніться у веретище і голосіть перед Авнером». А цар Давид ішов за марами. ³²Поховали Авнера в Хевроні, і цар голосно заплакав над його могилою, і ввесь народ плакав. ³³Цар заспівав цей жалобний плач за Авнером: «Чи мав Авнер померти, як умирає безумний? ³⁴Руки твої не були зв’язані, ноги твої не закуті в кайдани. Ти впав, як падають перед злочинцями». І знову ввесь народ плакав над ним.

³⁵Потім увесь народ прийшов умовляти Давида з’їсти щось, поки ще був день, але Давид присягнув: «Хай учинить мені наш Отець так і ще гірше, якщо я скуштую хліба чи чогось іншого перед заходом сонця!»

³⁶Увесь народ помітив це, і було їм до вподоби; усе, що робив цар, подобалося всьому народові. ³⁷Тож того дня ввесь народ і ввесь Ізраїль дізналися, що не цар бажав смерті Авнера, сина Нера. ³⁸Цар сказав своїм слугам: «Хіба ви не знаєте, що сьогодні впав в Ізраїлі князь і велика людина? ³⁹Сьогодні, хоч я й помазаний цар, я слабкий, а ці мужі, сини Церуї, надто жорстокі для мене. Хай наш Отець відплатить тому, хто чинить зло, за його зло».