2 Самуїла 4

4 ¹Коли Іш-Бошет, син Саула, почув, що Авнер помер у Хевроні, він занепав духом, і весь Ізраїль стривожився. ²У сина Саула було двоє ватажків грабіжницьких загонів: Баана та Рехав, сини Ріммона, бееротянина, з коліна Веніяминового, — бо й Беерот зараховують до Веніямина, ³бо бееротяни втекли до Ґіттаїма й живуть там як чужинці донині.

⁴У Йонатана, сина Саула, був син, кульгавий на обидві ноги. Йому було п’ять років, коли з Єзреела прийшла звістка про Саула та Йонатана; його нянька схопила його, щоб утекти, та коли вона поспішала, він упав і скалічів. Його звали Мефівошет.

⁵Рехав і Баана, сини Ріммона, бееротянина, прийшли до дому Іш-Бошета в спеку дня, коли він спочивав опівдні. ⁶Вони ввійшли всередину дому, ніби по пшеницю, та вдарили його в живіт, а Рехав і його брат Баана втекли. ⁷Вони ввійшли в дім, коли Іш-Бошет лежав на своєму ліжку у своїй спальні. Вони вдарили його, убили, відрубали йому голову й узяли її, і йшли цілу ніч дорогою через Араву. ⁸Вони принесли голову Іш-Бошета до Давида в Хеврон і сказали цареві: «Ось голова Іш-Бошета, сина Саула, твого ворога, що шукав твоєї смерті. Сьогодні наш Отець помстився за мого пана царя Саулові та його нащадкам». ^a a v8 Убивці приписують свій злочин нашому Отцеві, але його відповідь приходить через Давида, який засуджує їх як убивць невинної людини.

⁹Та Давид відповів Рехавові та його братові Баані, синам Ріммона, бееротянина: «Як живий наш Отець, що визволив моє життя з усякої біди, ¹⁰коли один чоловік сказав мені: „Дивись, Саул помер“, гадаючи, що приніс добру звістку, я схопив його та вбив у Ціклаґу. Ось яку нагороду я дав йому за його звістку! ¹¹Наскільки ж більше, коли злі люди вбивають праведника в його власному домі, на його власному ліжку, — хіба ж не стягну я тепер із вас його крові й не зітру вас із землі?» ¹²Давид наказав своїм слугам, і вони вбили їх, відрубали їм руки та ноги й повісили тіла біля ставка в Хевроні. А голову Іш-Бошета поховали в гробниці Авнера в Хевроні.