2 Самуїла 5

5 ¹Усі племена Ізраїля прийшли до Давида в Хеврон і сказали: «Ми — твоя рідна плоть і кров. ²Колись, коли Саул був нашим царем, саме ти виводив Ізраїль і приводив його додому. А наш Отець сказав тобі: „Ти пастимеш мій народ, Ізраїль, і будеш володарем над Ізраїлем“.» ³Усі старійшини Ізраїля прийшли до царя в Хеврон, і там цар Давид уклав із ними заповіт перед нашим Отцем, і вони помазали Давида на царя над Ізраїлем.

⁴Давидові було тридцять років, коли він став царем, і царював він сорок років. ⁵У Хевроні він царював над Юдою сім років і шість місяців, а в Єрусалимі — тридцять три роки над усім Ізраїлем та Юдою.

Давид завойовує Єрусалим

⁶Тоді цар зі своїми людьми вирушив на Єрусалим проти євусеїв, що жили там. Вони глузували з Давида: «Ти ніколи сюди не ввійдеш; навіть сліпі та кульгаві проженуть тебе» — бо думали: «Давид сюди не ввійде». ⁷Та все ж Давид захопив твердиню Сіон, тобто місто Давида. ⁸Того дня Давид сказав: «Кожен, хто вражає євусея, нехай дістанеться водоводу, щоб уразити кульгавих і сліпих, ненависних душі Давида». Тому й кажуть: «Сліпий і кульгавий не ввійдуть до дому». ^a a v8 Водовід був вертикальним тунелем, що з’єднував місто нагорі з його підземним джерелом води, — можливий шлях, щоб проникнути в Єрусалим.

⁹Давид оселився у твердині й назвав її Містом Давида. Він розбудував усе довкола, від Мілло й усередину. ^b b v9 Мілло було великою опорною терасою чи насипом, що становив частину наявних укріплень Єрусалима. ¹⁰І ставав Давид усе могутнішим, бо наш Отець, Бог небесних воїнств, був із ним. ¹¹Хірам, цар Тиру, послав до Давида посланців, кедрові колоди, теслярів і каменярів, і вони збудували Давидові дім.

¹²Давид зрозумів, що наш Отець утвердив його царем над Ізраїлем і підніс його царство заради народу нашого Отця — Ізраїля.

¹³Покинувши Хеврон, Давид узяв собі ще наложниць і дружин з Єрусалима, і народилося в нього ще синів та дочок. ¹⁴Ось імена дітей, що народилися в нього в Єрусалимі: Шаммуа, Шовав, Натан і Соломон, ¹⁵Івхар, Елішуа, Нефег, Яфія, ¹⁶Елішама, Еліада й Еліфелет.

Дві перемоги над филистимлянами

¹⁷Коли филистимляни почули, що Давида помазано на царя над Ізраїлем, усі вони вирушили шукати його. Та Давид дізнався про це й спустився до твердині. ¹⁸А филистимляни прийшли й розійшлися по долині Рефаїм.

¹⁹Давид запитав нашого Отця: «Чи напасти мені на филистимлян? Чи віддаси ти їх у мої руки?» І наш Отець відповів Давидові: «Іди — я неодмінно віддам филистимлян у твої руки».

²⁰Отже, Давид пішов до Ваал-Перацима й розбив їх там. Він сказав: «Наш Отець прорвався крізь моїх ворогів переді мною, наче прорив повені». Тому назвав те місце Ваал-Перацим. ^c c v20 Ваал-Перацим означає «володар проривів» — Давид назвав так це місце, бо наш Отець прорвався там крізь його ворогів, наче повінь, що проривається. ²¹Филистимляни покинули там своїх ідолів, і Давид зі своїми людьми забрав їх.

²²Знову прийшли филистимляни й розійшлися по долині Рефаїм.

²³Коли Давид запитав нашого Отця, той відповів: «Не йди просто вгору. Обійди їх ззаду й нападай на них навпроти бальзамових дерев. ²⁴Щойно почуєш ходу у верховітті бальзамових дерев, рушай швидко, бо тоді твій Отець вийде перед тобою, щоб уразити табір филистимлян».

²⁵І зробив Давид саме так, як звелів наш Отець, і вражав филистимлян від Геви до Гезера.