2 Самуїла 6

6 ¹Давид знову зібрав усіх добірних мужів Ізраїлю — тридцять тисяч. ²Давид вирушив з усім своїм народом із Ваале-Юди, щоб принести звідти ковчег нашого Отця, що зветься Ім’ям — іменем Отця небесних військ, який сидить на херувимах. ³Вони поставили ковчег нашого Отця на новий віз і повезли його з дому Авінадава, що на пагорбі; Узза та Ахйо, сини Авінадава, правили новим возом, ⁴з ковчегом нашого Отця, а Ахйо йшов попереду ковчега.

⁵Давид і весь дім Ізраїлю святкували перед нашим Отцем з усієї сили — піснями, лірами, арфами, бубнами, кастаньєтами й цимбалами.

⁶Коли вони прийшли до току Нахона, Узза простягнув руку й схопив ковчег нашого Отця, бо воли спіткнулися. ⁷Гнів нашого Отця запалав проти Уззи; він уразив його там за неповагу, і той помер там біля ковчега нашого Отця. ^a a v7 Наш Отець дав ретельні настанови щодо перенесення ковчега; ця трагедія відкриває вагу його святої присутності серед його народу, а не Отця, який прагне вражати своїх дітей. ⁸Давид розгнівався, що наш Отець прорвався проти Уззи; те місце й досі зветься Перец-Узза. ^b b v8 Перец-Узза означає «прорив проти Уззи» — місце назвали за тим, що там сталося. ⁹Того дня Давид злякався нашого Отця й сказав: «Як може ковчег нашого Отця прийти до мене?» ¹⁰Давид не захотів принести ковчег нашого Отця до Міста Давидового, а завіз його натомість до дому Овед-Едома Ґеттянина. ¹¹Ковчег нашого Отця залишався три місяці в домі Овед-Едома Ґеттянина, і наш Отець благословив Овед-Едома та весь його дім.

¹²Царю Давиду сказали: «Наш Отець благословив дім Овед-Едома та все, що він має, через ковчег.» Тож Давид пішов і з радістю приніс ковчег нашого Отця з дому Овед-Едома до міста Давидового.

¹³Коли ті, хто ніс ковчег нашого Отця, пройшли шість кроків, Давид приніс у жертву вола та відгодоване теля. ¹⁴Тоді Давид танцював перед нашим Отцем з усієї сили, одягнений у лляний ефод. ^c c v14 Лляний ефод був простою священичою тунікою — зручною для поклоніння, але не урочистим вбранням, якого очікували від царя. ¹⁵Давид і весь дім Ізраїлю піднесли ковчег нашого Отця з вигуками та сурмленням баранячих рогів.

Зневага Мелхоли до Давида

¹⁶Коли ковчег нашого Отця входив до міста Давидового, Мелхола, дочка Саула, глянула вниз із вікна й побачила царя Давида, який скакав і танцював перед нашим Отцем, — і зневажила його у своєму серці. ¹⁷Вони внесли ковчег нашого Отця й поставили його на своє місце в наметі, який Давид поставив для нього, і Давид приніс перед нашим Отцем цілопалення та мирні жертви. ¹⁸Коли Давид закінчив приносити цілопалення та мирні жертви, він благословив народ в ім’я Отця небесних військ. ¹⁹Він роздав усьому народові — цілому натовпу Ізраїлю, і чоловікам, і жінкам — кожному по буханцю хліба, по фініковому коржу та по коржу з родзинок. Потім усі розійшлися, кожен до свого дому.

²⁰Коли Давид повернувся, щоб благословити свій дім, Мелхола, дочка Саула, вийшла йому назустріч і сказала: «Як же вшанував себе сьогодні цар Ізраїлю, оголюючись перед очима служниць своїх підданих, як безсоромно оголився б будь-який ниций чоловік!»

²¹Давид сказав Мелхолі: «Це було перед нашим Отцем, який обрав мене замість твого батька та всього його дому, щоб поставити мене володарем над народом нашого Отця, над Ізраїлем. Тож я святкуватиму перед ним. ²²Я упокорю себе ще більше, ніж це, і стану низьким у власних очах; але зі служницями, про яких ти говорила, — з ними я буду вшанований.»

²³А Мелхола, дочка Саула, не мала дитини до дня своєї смерті.