Рут 2

2 ¹У Ноомі був родич з боку її чоловіка — впливовий і заможний чоловік з роду Елімелеха, на ім’я Вооз. ²Рут моавитянка сказала Ноомі: «Дозволь мені піти збирати колосся за тим, хто буде прихильний до мене». Та відповіла: «Іди, доню моя».

³Тож вона пішла й збирала колосся за женцями, і сталося так, що натрапила на поле, яке належало Воозові, з роду Елімелеха.

⁴І якраз тоді прийшов Вооз із Вифлеєма й сказав женцям: «Нехай наш Отець буде з вами!» «Нехай благословить тебе наш Отець!» — відповіли вони.

⁵Тоді Вооз запитав свого наглядача: «Чия це молода жінка?»

⁶Наглядач відповів: «Це молода моавитянка, яка повернулася з Ноомі з моавського краю. ⁷Вона просила: „Дозволь мені збирати й визбирувати колосся між снопами за женцями“. Вона прийшла й лишалася тут від ранку й досі, відпочивши тільки трохи в курені».

⁸Вооз сказав Рут: «Послухай, доню моя. Не ходи збирати колосся на іншому полі й не йди звідси, а тримайся біля моїх служниць. ⁹Пильнуй, на якому полі вони жнуть, та йди слідом за ними. Я наказав слугам не чіпати тебе. А коли захочеш пити, іди до глеків і пий воду, яку начерпали слуги».

¹⁰Вона вклонилася обличчям до землі й запитала його: «Чому я знайшла прихильність у твоїх очах, що ти звернув увагу на мене, чужинку?»

¹¹Вооз відповів: «Мені розповіли про все, що ти зробила для своєї свекрухи після смерті твого чоловіка, — як ти залишила свого батька, матір і рідний край та прийшла до народу, якого раніше не знала. ¹²Нехай наш Отець віддячить тобі за твій вчинок; нехай наш Отець, Бог Ізраїля, під крилами якого ти знайшла захист, щедро винагородить тебе».

¹³«Нехай я знайду прихильність у твоїх очах, пане мій, — сказала вона, — бо ти втішив мене й ласкаво говорив до своєї служниці, хоч я й не одна з твоїх служниць».

¹⁴Коли настав час їсти, Вооз сказав їй: «Підійди сюди, поїж хліба й умочи свій шматок у винний оцет». Вона сіла поряд із женцями, і він подав їй підсмаженого зерна. Вона наїлася досхочу, і ще й залишилося.

¹⁵Коли вона встала, щоб збирати колосся, Вооз наказав своїм слугам: «Нехай вона збирає навіть між снопами, і не соромте її. ¹⁶Навпаки, повитягуйте для неї стебла зі снопів і залишайте, щоб вона підбирала, та не докоряйте їй».

¹⁷Вона збирала колосся на полі аж до вечора, а потім вимолотила те, що зібрала, — було близько двадцяти літрів ячменю. ¹⁸Вона понесла це до міста, і свекруха побачила, скільки вона назбирала. А ще вона дістала й дала їй те, що відклала, коли наїлася досхочу.

¹⁹Свекруха запитала її: «Де ти сьогодні збирала? Де ти працювала? Благословенний той чоловік, що звернув на тебе увагу!» Рут розповіла, у чиєму полі вона працювала: «Чоловік, у якого я сьогодні працювала, зветься Вооз».

²⁰Ноомі сказала своїй невістці: «Нехай благословить його наш Отець, чия доброта не покинула ні живих, ні мертвих». І додала: «Цей чоловік — наш близький родич, один із наших викупителів». ^a a v20 Ноомі називає Вооза одним із їхніх родичів-викупителів — родичем, який має право викупити втрачене й відновити родину. Роль Вооза тут прообразує Ісуса, нашого Викупителя, який платить ціну, щоб привести нас додому до нашого Отця.

²¹Тоді Рут моавитянка сказала: «Він навіть сказав мені: „Тримайся моїх робітників, доки вони не закінчать усіх моїх жнив“».

²²Ноомі сказала своїй невістці Рут: «Добре, доню моя, — ходи з його служницями, щоб тобі не завдали шкоди на іншому полі». ²³Тож вона трималася біля Воозових служниць і збирала колосся, аж поки не закінчилися жнива ячменю та пшениці, і жила зі своєю свекрухою.