Ісая 36

36 ¹Чотирнадцятого року царя Єзекії Сеннахіріб, цар ассирійський, напав на всі укріплені міста Юдеї та захопив їх. ²Цар ассирійський послав рабсака з великим військом із Лахіша до Єрусалима, до царя Єзекії. Той став біля водоводу верхнього ставка, на дорозі до Поля Валяльника. ^a a v2 Рабсак — це високий ассирійський військовий титул, приблизно рівнозначний польовому командувачеві або начальникові штабу. ³До нього вийшли Еліакім, син Хілкії, управитель палацу, писар Шевна та літописець Йоах, син Асафа.

⁴Рабсак сказав їм: «Перекажіть Єзекії: Так говорить великий цар, цар ассирійський: Що це за впевненість, на яку ти покладаєшся?

⁵Ти кажеш, що маєш раду й силу для війни, та це лише слова. То на кого ж ти покладаєшся, що повстав проти мене? ⁶Ось, ти покладаєшся на цей надламаний очеретяний ціпок — Єгипет, — що проштрикне руку й прохромить її тому, хто на нього обіпреться. Такий і фараон, цар єгипетський, для всіх, хто на нього покладається. ⁷А якщо скажеш мені: „Ми покладаємося на Господа, нашого Бога“, — то чи ж не його узвишшя та жертовники познімав Єзекія, кажучи Юдеї та Єрусалимові: „Перед цим жертовником маєте вклонятися“? ^b b v7 Рабсак згадує ім’я Господа, щоб обманути, а не щоб поклонятися. У ФГБ збережено «Господь», а не «наш Отець», коли язичницькі насмішники використовують це ім’я, не знаючи Отця, якого називають. ⁸Тож закладися з моїм володарем, царем ассирійським: я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш посадити на них вершників. ⁹Як же ти відіб’єш бодай одного начальника, навіть найменшого зі слуг мого володаря, коли покладаєшся на Єгипет щодо колісниць і вершників? ¹⁰Та хіба без Господа я вийшов проти цієї землі, щоб знищити її? Господь сказав мені: Вийди проти цієї землі та знищи її».

¹¹Тоді Еліакім, Шевна та Йоах сказали рабсакові: «Будь ласка, говори до своїх слуг арамейською, бо ми її розуміємо. Не говори до нас юдейською, щоб чули люди на мурі». ^c c v11 «Юдейська» тут означає єврейську мову — повсякденне мовлення народу Юдеї.

¹²Рабсак відповів: «Хіба мій володар послав мене сказати це твоєму володареві й тобі, а не тим людям, що сидять на мурі, яким доведеться разом із вами їсти свій послід і пити свою сечу?» ¹³Тоді рабсак став і гучно закричав юдейською: «Слухайте слова великого царя, царя ассирійського! ¹⁴Так говорить цар: Нехай Єзекія не обманює вас, бо він не зможе врятувати вас. ¹⁵Нехай Єзекія не намовляє вас покладатися на Господа, кажучи: „Господь неодмінно врятує нас, і це місто не буде віддане цареві ассирійському“. ¹⁶Не слухайте Єзекії. Так говорить цар ассирійський: Помиріться зі мною та вийдіть до мене. І кожен їстиме зі свого виноградника та зі свого фігового дерева, і кожен питиме воду зі своєї криниці, ¹⁷доки я не прийду та не заберу вас до землі, подібної до вашої, — до землі збіжжя й молодого вина, до землі хліба й виноградників. ¹⁸Нехай Єзекія не зводить вас словами: „Господь врятує нас“. Чи врятував хоч якийсь бог котрогось народу свою землю від руки царя ассирійського? ¹⁹Де боги Хамата й Арпада? Де боги Сепарваїма? Хіба врятували вони Самарію від моєї руки? ²⁰Хто з усіх богів цих земель урятував свою землю від моєї руки, щоб Господь урятував Єрусалим від моєї руки?»

²¹Та вони мовчали й не відповіли йому ні словом, бо був такий наказ царя: «Не відповідайте йому».

²²Тоді Еліакім, син Хілкії, управитель палацу, писар Шевна та літописець Йоах, син Асафа, прийшли до Єзекії в роздертому одязі й переказали йому слова рабсака.